Грейді Гендрікс, американський письменник, поділився історією зі свого життя в Twitter. «Всі розповідають страшні історії на Хелловін, тому я теж поговорю про дещо, що сталося зі мною, коли я був дитиною, тому що, ну, знаєте, травма не загоїться ніколи»,- почав свою розповідь Грейді, інформує Ukr.Media.
Він розповів, що в дитинстві він зробив одне страшне відкриття тому, що у віці 9 років у нього була звичка прокрадатися вниз на кухню і ласувати залишками чогось смачненького після того, як вся його сім'я вже лягала спати. «Коли мені виповнилося 9, я зрозумів, що можу прокрадатися вниз, коли всі спали, і їсти все, що хочу з холодильника. Ніхто ніколи нічого не помічав!» — написав Грейді. Він додав: «Найважче було пробратися вниз. Я мав рухатися в непроглядній пітьмі до сходів і вниз, як крихітний ніндзя».
Грейді згадує, що одного разу вночі в травні 1981 року він спустився вниз, як зазвичай. Він йшов у темряві, коли звуки виделки, яка брязкає по столу, змусили його завмерти на місці.
«Світло годин на мікрохвильовій печі показало силует чоловіка, що сидить за нашим кухонним столом»,- пише він. «Він не міг мене бачити, але я його бачив: худий хлопець, їв наші залишки їжі та пив наше молоко з пакета».
Грейді додає: «Я не можу пояснити, наскільки це страшно, коли хтось є у вашому домі. Я повільно пішов назад, піднявся сходами та розбудив тата з мамою». Але його батьки так довго збиралися і підняли такий шум, що до того моменту, як всі прийшли на кухню, чоловік вже зник.
Грейді каже, що над його страхами посміялися, заявивши, що він «читає багато страшних коміксів», але він почав відстежувати різні предмети на кухні. «Як-то раз серветки були на іншому краю столу. В інший раз чашка стояла в раковині, хоча ввечері її там не було»,- згадує він. Оскільки двері його спальні не закривалася, хлопчик розповідає, що він почав спати з гострим ножем під подушкою.
Однієї ночі в серпні того ж року хлопчик читав в спальні, коли подивився вгору.
Над моїм ліжком йшла вентиляція. За мною стежила пара очей людини, що знаходилася у вентиляції. Я страшенно злякався і змусив батьків обшукати горище і простір під будинком. Нічого. Кілька тижнів я був не в пошані в родині.
До кінця місяця Грейді розповів, що його будинок почав пахнути, додавши: «Однієї ночі з вентиляції над моїм ліжком випав рис. Працівники, що обслуговують вентиляцію, сказали, що, напевно, якась тварина пробралася в неї та померла там».
Виявилося, що там була не тварина, а чоловік, якого хлопчик бачив на кухні. «Ми жили в старому будинку з великим простором між стінами та широкими вентиляційними тунелями. Він жив там з травня. Щонайменше».
І якщо це було недостатньо моторошно, то Грейді розповідає, що чоловік поклав мат навпаки вентиляційного отвору в його спальні, щоб йому було зручніше за ним спостерігати.
Особа чоловіка так ніколи й не була встановлена, і його поховали як До Джона. «Досі я не можу знайти сили зазирати у вентиляцію в будинках»,- додає Грейді.
Розповіддю Грейді поділилися тисячі разів, і хтось прокоментував: «Ну, тепер я ніколи не засну!» Інший додав: «Це просто жах як страшно і моторошно».
Сам чоловік зізнається, що його переслідують спогади про той досвід: «Іноді, коли я у чиємусь домі, я відчуваю якийсь запах з системи кондиціонування повітря і думаю, хто може там жити у вентиляційних тунелях. Хто живе в темряві?».
