Перед смертю адмірал Нельсон попросив Англію подбати про кохану жінку і доньку. Але Англія удала, що не розчула слів свого героя, інформує Ukr.Media.
Про неймовірне життя Емми Гамільтон досі пишуть книги й знімають фільми: бідна дівчинка з англійської глибинки стала дружиною лорда Гамільтона, подругою королеви Неаполя і коханою жінкою національного героя Британії, а життя закінчила в комірчині на горищі, одинока, питуща, забута всіма, крім кредиторів...
Утриманка
У ранньому дитинстві Емма Гамільтон допомагала матері розвозити вугілля по своєму крихітному містечку, а коли підросла, стала прислугою у Лондоні. З 12 років вона працювала то нянькою, то покоївкою, то торгувала в крамниці. Емма була дуже красивою, артистичною та доброю. Вона подобалася чоловікам.
У XVIII столітті у бідної, самотньої й красивої дівчини в Англії не було великого вибору: вона переходила від одного чоловіка до іншого, в 16 років завагітніла і народила доньку.
Потім її познайомили з художником Джорджем Ромні. Емма стала його музою: Ромні написав майже 50 її портретів. Дружба із художником була однією з небагатьох справжніх радощів, Емма називала його батьком.
У Емми було багато шанувальників, але любов чоловіків до неї була особлива: вони погоджувалися купувати їй вбрання, оплачувати житло, а коли їм це надокучало, йшли.
Леді Гамільтон
Тільки сер Чарлза Гревілл не був схожий на інших. Він відвіз Емму у свій заміський маєток і переконав, що треба вчитися. Емма вчилася правопису, брала уроки музики, багато читала. Вона вперше жила тихо і замкнуто, єдине: два рази на тиждень їздила в майстерню Ромні.
Емма вперше відчула, що може бачити в чоловікові не ресурс, а друга, і не зневажати його потайки, намагаючись витягнути побільше грошей, а довіряти й поважати. Але, здається, даремно: Гревілл розважився і вирішив одружитися з багатою спадкоємицею. Емму разом з її матір'ю він відправив до свого 55-річного дядька в Неаполь «погостювати».
Насправді він просто передав Емму в добрі руки — дядькові. Його дядько, британський посол сер Гамільтон, був дуже пристойною людиною. І приємним: з ним завжди було весело, він чудово грав на скрипці, займався спортом, серйозно захоплювався археологією.
Емма писала Гревіллу:
«Ви не можете собі уявити, наскільки сер Вільям добрий до мене. Він робить все можливе, щоб бачити мене щасливою. Звісно, я сердита, що не можу розділити його щастя. Я можу тільки бути ввічливою і привітною.
І справді, я з ним мила, як тільки можу. Але я і Ваша, Гревілл.
Вам одному я можу належати, і ніхто не займе Вашого місця в моєму серці».
У відповідь на цей запал Гревілл порадив Еммі не позіхати, і скоріше стати коханкою Гамільтона.
«Якщо Ви мене доведете до крайності, я женю його на собі», — відповіла Емма. І виконала цю загрозу.
Адмірал Нельсон
6 вересня 1791 року вони з лордом Гамільтоном повінчалися.
Вони жили в Неаполі. Сер Гамільтон не міг натішитися своєю молодою дружиною. Емма стала зіркою місцевого суспільства. Вона подружилася з королевою Неаполя, вона завжди була весела, завжди охоче приймала гостей, придумувала цікаві розваги. Гамільтон не шкодував для неї грошей.
Сім років вона жила безтурботно і щасливо, а потім зустріла кохання свого життя — адмірала Гораціо Нельсона. У Франції вирувала революція, Нельсон приїхав захистити королеву від французів. При дворі його зустрічали, як героя і рятівника. Сер Гамільтон і Емма теж відчинили для героя двері свого будинку. Роман у леді Гамільтон і адмірала Нельсона розпочався відразу ж. Це була любов і вони навіть нічого не приховували.
«Я ніколи не зустрічав жінки, подібної о Вас!».
Дружина Нельсона все знала, сер Гамільтон теж був у курсі, не заперечував і навіть пишався, що його дружина — коханка національного героя і заохочував цей зв'язок.
Нельсон розповідав Еммі про всі свої справи.
Через два роки Емма з чоловіком і коханцем повернулася до Лондона. Вони оселилися втрьох. Місцеві газети то потішалися над цією трійцею, то засуджували її. Емма народила дочку Горацію: в документах вона була сиротою, яку Гамільтони взяли на виховання, але всі знали, що її батько Нельсон.
Ти завжди в моїй душі
Коли дівчинці виповнилося два роки, Гамільтон помер. Еммі він нічого не залишив, крім дитини й скринь з одягом у неї нічого не було. Нельсон допомагав, як міг, але Емма звикла до розкоші, їй було важко. Попросила уряд про пенсію, їй відмовили.
Емма народила ще одну дочку, яка відразу ж померла. З цього моменту її життя стало руйнуватися просто на очах. Куди зникли всі багаті й впливові друзі, її майже нікуди не запрошували, і навіть вірна краса їй зрадила, Емма розповніла, і стала звичайною, не особливо примітною жінкою. Вона пристрастилася до азартних ігор і алкоголю. Йшла війна з Францією, і Емма весь час боялася через коханого: Нельсон командував ескадрою Середземного моря. Його листи — ось що допомагало їй тоді триматися на плаву:
«Ти завжди в моїй душі, твій образ не покидає мене ні на секунду, і сподіваюся, що дуже скоро я зможу обійняти тебе справжню. Упевнений, це принесе нам обом справжнє задоволення і щастя».
21 жовтня 1805 адмірал Нельсон загинув, як потім писав Черчілль, «закривши своїм тілом Англію від наполеонівської навали». Весь Лондон оплакував свого безстрашного воїна, свого героя. Його останні слова були:
«Я заповідаю леді Гамільтон і мою дочку Горацію батьківщині».
Останній шлях
Але батьківщина вирішила не почути останніх слів свого героя. Дівчинку виховала одна з сестер Нельсона, і Горація так ніколи й не дізналася, хто її батьки. Все майно Нельсона дісталося його законній вдові.
Емма шукала допомоги, стукала в усі двері, але всі колишні друзі й покровителі від неї відвернулися. Боргів ставало все більше, кредитори вимагали погасити борги, Емму заарештували й помістили в боргову в'язницю. Щоб уникнути нового арешту, вона втекла до Франції, і там прожила ще десять років. Вона багато пила, змінювала квартири на все гірші й в кінці життя опинилася в комірчині на горищі. Над столом висіли два портрети: матері й Нельсона.
В останню путь її проводжали моряки англійських кораблів.
