Навіть на великій відстані можна врятувати комусь життя.

Підліток з Англії залишився живим завдяки своїй подрузі з США, з якою грав у Мережі. Коли хлопцеві стало погано за комп'ютером, вона негайно зателефонувала до швидкої, хоча перебувала за вісім тисяч кілометрів від хворого. Яке ж було здивування батьків, які навіть не підозрювали, що відбувається у кімнаті сина, інформує Ukr.Media.

Ейдан Джексон з міста Віднес, Англія, у свої 17 років багато часу проводить за онлайн-іграми зі своєю подругою — 20-річною Дією Латорою з Техасу. Однак остання інтернет-зустріч пари отримала несподіваний поворот, коли британець почав битися у конвульсіях і втратив контроль над своїм тілом та мовленням. Ситуація стресова, але дівчина із Штатів не розгубилася — вона зателефонувала англійським рятувальникам і повідомила про подію.

За кілька хвилин лікарі та поліцейські вже стукали до будинку Джексона. Двері відчинили здивовані батьки хлопця. Нічого не розуміючи, вони впустили гостей у будинок, і, поки медики рятували Ейдана, офіцери пояснили їм, що відбувається. За словами мами геймера, яку звуть Марія, вона з чоловіком дивилася телевізор і подумати не могла, що у сина напад.

"Ейдан знаходився нагорі, у своїй кімнаті. Потім ми побачили дві машини з миготливими вогнями. Люди, які вийшли з них, побігли до наших дверей."

Батьки і лікарі застали хлопця у дезорієнтованому стані. Він не розумів, де перебуває і що відбувається, але дії лікарів швидко повернули його у реальність. До речі, тепер родина Джексонів дякує американці за її увагу до друга, мамі і татові Ейдана навіть вдалося з нею поговорити.

"У Дії була наша адреса, але не було жодних контактних номерів. Дивно, що їй вдалося організувати допомогу на такій великій відстані. Ми поговорили з нею і висловили нашу подяку. Вона просто задоволена, що змогла допомогти."

Як згадує сама Латора, вона хвилювалася, коли зрозуміла, що у Ейдана стався напад, але швидко зрозуміла, що робити.

"Я почала хвилюватися і питати, що відбувається, але він не відповідав. Я почала шукати єдиний номер швидкої допомоги Європи. Коли це не спрацювало, я зателефонувала за іншим номером, де можна було поговорити з реальною людиною. Я не можу описати, як швидко я натиснула на кнопку виклику."