Від дітей не чекають, що вони будуть геніями. Тому щоразу, коли малюки діляться мудрими думками, дорослі випадають в осад, інформує Ukr.Media.
Короткі історії, які змусять вас відкрити рот від подиву:
"Працюю в дитячому садку. Сіла на ліжко, укладаю хлопчика (5 років). Він каже, що збирається одружитися на дівчинці Ані. Я знаю, що йому завжди подобалася інша дівчинка, тому запитала, чому ж так. Так він мені сказав: "розумієте, краще бути з дівчинкою, яка грає зі мною в одні ігри, віддає свої цукерки, подобається моїй мамі (їх мами дружать), ніж з тією, яка подобається, вона красива, так, але ніколи не гратиме зі мною в "роботів" і сама з'їсть всі мої цукерки". І тут я зрозуміла, що деякі діти розумніші за мене".
"На дитячій вечірці "джунглі" аніматор пропонує пролізти під низько розташованою "ліаною". Гліб (4 роки 1 місяць) переступає її. — Гліб, потрібно не переступати, а пролазити. — Чому? -Тому, що переступити легко, а пролізти важко. — Тим більше не бачу логіки".
"Якось сиділи сім'єю, снідали. Молодшій дочці років 6, старшій 9 років. Молодша дочка трохи прихворіла. Легкий кашель, ну як ми любимо. Дружина їй заварила чай проти кашлю. Молодша дочка, спробувавши, з кислою фізіономією запитує: мам, чому чай такий несмачний? Дружина: він проти кашлю. Старша дочка: у житті буде ще багато таких несмачних чаїв, так що пий....".
"Пишу під враженням. Синові 4 роки, вкладається спати. Вже замовк, засинає. Раптово перериває тишу: "Мамо, я не хочу, щоб я помер". Я аж поперхнулася, начебто зарано ще для думок про смерть. Обняла, кажу: "і я не хочу, щоб ти помер, синку, живи довго-довго". Буквально без переходу наступна його фраза: "А чому ти не працюєш? На ноутбуці". Продовжую дивуватися: "а де взаємозв'язок? Ти думаєш, якщо мама не буде працювати, ти помреш?". Відповідає: "Ну так, у нас же не буде грошей". Ось такий урок економіки і виживання від хлопця чотирьох років. Пішла працювати, на ноутбуці".
"Діти і чудеса. Вчора ввечері отримав великий рознос на роботі. Додому прийшов у стані коми. Сиджу, дивлюсь в стінку, в голові нуль, в очах нескінченна порожнеча. Підходить молодший син. — Пап, ти що? — Нічого… — Хочеш диво? — Яке... — сам далі в стіну дивлюся. — Чарівну паличку хочеш? Вона все може зробити. — Я спокій хочу, його паличкою не зробити. Синок тікає, повертається, дає олівець: — Ось, чарівна паличка, все-все можна зробити, що побажаєш — намалюєш. — А спокій? — І спокій, — напевно, сам не зрозумів, що це означає, Може, думав, що я ліжко намалюю або ще що. Сів я з ним малювати, і забулося про роботу, про проблеми — настав спокій. Спасибі йому, моєму маленькому чарівнику".
"Ранкові збори. Мама психує з приводу нової підводки для очей, не може рівно намалювати стрілки. Дочка (6 років) видає: "Мама, ну навіщо тобі така тонна макіяжу? Щоб бути симпатичніше, потрібно просто більше мовчати". Така маленька, а така мудра".
"Дочка, 3 роки. Метушилися ми щось з прибиранням, вона подивилася на все, залізла в ліжечко, взяла ковдру, закуталася і оголосила: "я маленька" — і уткнулася в мультики. Я кажу: "Ну як так? Ти ж уже велика". Дочка, висунувшись з-під ковдри, ручкою прикрила мені рот і так тихо: "мовчи". Як швидко вона пізнала всю красу дитинства, мені б так свого часу".
"Братові 4 роки. Сьогодні гуляли з ним на майданчику, а там якраз була дитсадківська група. Маленька дівчинка, років 5, із зітханням сама у себе запитує: — І навіщо взагалі цей дитячий сад потрібен? Мій братик підходить до неї і з серйозним виглядом говорить: — Батькам ти вже набридла, а до школи ще не беруть".
"Після роботи вирішив підвезти додому колегу, у якої в той день зламалася машина. По дорозі забрав дочку з садка, посадив в дитяче крісло позаду, і всю дорогу вона чомусь мовчала, що взагалі для неї нехарактерно. Ми з колегою розмовляли, щось запитували у дочки, а та лише відповідала "так" і "ні". Я вирішив, що у неї день в садку не задався або дуже активним був, тому вона без сил. Довіз колегу до її будинку, ми з донькою поїхали далі, і тут дочка нарешті щось сказала. Говорить найсерйознішим голосом: "мамі дуже не сподобається, що якась жінка сиділа в нашій машині спереду на її місці, на найкращому місці в машині! Думаю, ти і сам це розумієш. Тому ми їй нічого не розповімо, але ти мій боржник". Ох вже пощастить моєму майбутньому зятю, відчуваю".
