Як можна непомітно стати приживалкою

Раніше в багатих купецьких та панських будинках жили приживалки. Бідолашні жінки, які не мали ні дому свого, ні засобів для існування. У чужому будинку приживалка мала безплатний притулок та їжу. Їй дарували старі сукні. Воду носили слуги, обід куховарка готувала, білизну прачка прала. Тож приживалка жила як у готелі «все включено». Тільки натомість вона мала розважати господарів, емоційно їх обслуговувати, вислуховувати, говорити приємне, терпіти сплески поганого настрою, інформує Ukr.Media.

Якщо надто близько спілкуватися з багатими родичами та друзями, якщо часто брати від них подарунки та обідати за їх рахунок, жити в їхньому будинку, — можна стати приживалкою.

Одна дівчина приїхала з селища до двоюрідної сестри до великого міста. Сестра запропонувала в неї жити. Знімати кімнату дорого, а так — не чужі люди! Вдень дівчина навчатиметься, а ввечері допомагатиме сестрі з її двома дітьми, гулятиме з собакою, — так усім буде зручно. І спершу так і було. У великій квартирі виділили кімнатку на кшталт комори, без вікна. Чесно сказати, щось на зразок величезної шафи. І почали жити.

Поступово обов'язки дівчини розширювалися. Вона почала прибиратися, щоб якось відплатити за їжу. Прати — речі ж неважко завантажити в машину та розвісити. Гладити. Перевіряти у дітей уроки. Займатися сайтом сестри. Непомітно з'явилося багато обов'язків. А сестра дарувала їй свої поношені речі, чому дівчина була дуже рада. У неї взагалі нічого не було.

А потім дівчина почула, що чоловік сестри сказав при гостях: мовляв, незручно жити із приживалкою. З одного боку. З іншого боку — дуже зручно! Всі гості сміялися, жартували про рабство. А дівчина плакала у шафі на матрацику. Не через голод, холод, бідність, а від приниження.

Знаєте, обслуговування дорого коштує. Але ж рабам нічого не платять. А емоційне обслуговування коштує дуже дорого. Недарма психотерапевти беруть такі гроші. Але приживалкам за це нічого не платять. Дають харчі та одяг, — і вистачить із них. Або чаю дають і бутерброд із ковбасою.

Приживалку фінансують за залишковим принципом. На тобі боже, те що нам не до вподоби. Використовують для розваги та емоційного підживлення, коли завгодно господарям. Беруть із собою як зручний супутник, як "товсту подружку". І доручають дрібні обов'язки, яких стає дедалі більше.

Можна стати приживалкою на роботі або у відносинах із більш забезпеченими родичами. У шлюбі можна стати приживалкою. У дружбі з багатими та сильними… І можна не розуміти своєї ролі, жити у шафі, дякувати за поношені речі та хліб насущний… Люди ж дають від серця! Тільки потім можуть назвати "приживалкою".

Та дівчина пішла від сестри та зняла крихітну кімнату. Але свою. І почала займатися сайтами за гроші. І з чужими собачками рано вранці та ввечері гуляти за гроші. Вдень навчалася. І виявилося, що цілком можна жити своїм коштом. На своїй території. Відносини із сестрою вона теж не зіпсувала, вчасно пішла.

Але як багато людей не розуміють своєї ролі і не можуть піти. Звикли, бояться, не вміють... І так і мешкають у шафі. І працюють приживалками, хоч платити за цю роботу не прийнято. А ось користуватися — скільки завгодно! Якщо є хоч крихітний, але свій ресурс, краще не користуватися чужим. Можна іноді взяти частування чи подарунок від добрих людей, якщо вони щедрі та нічого не вимагають натомість. Але жити серед багатих не варто, можна непомітно перетворитися на приживалку, яку нібито тримають із милості. А насправді — експлуатують.