Коли людиною користуються, її не люблять. Це проста істина, яку часто важко побачити крізь серпанок почуттів. Коли комусь байдуже, як почувається інша людина, чи має вона кошти для задоволення чужих забаганок — її не люблять. І не має значення, скільки гарних слів про кохання говорять, скільки обіймів дарують чи як щиро посміхаються, інформує Ukr.Media.
Найсумніше те, що сама людина часто не помічає, що нею користуються. Особливо якщо вона недосвідчена, романтична душа, засліплена своїми почуттями або роззброєна власною добротою...
В одному приморському містечку була така історія, яку розповіла офіціантка. Щотижня до маленького кафе приходила пара — юнак і дівчина. У цьому містечку всі знали одне одного, і всі знали, що хлопець — студент, який після навчання працював на складі. Його виховувала одинока мати, яка мала ще п'ятьох дітей. Цей студент був безтямно закоханий у дівчину, з якою приходив до кафе.
Дівчина була звичайною — яскрава, модно вдягнена, і це все, що можна було про неї сказати. Щосуботи стіл вгинався від закусок і напоїв, які вона замовляла. "Просто хочеться того й цього, що тут такого?" — казала вона. А юнак дивився на неї очима, затуманеними від кохання, і платив за все. Хоча багато страв залишалося недоїденими.
Дівчина замовляла найдорожчі страви. Юнак ледве тримався на ногах від утоми, його руки тремтіли від важкої нічної роботи на складі. Очі злипалися... А дівчина все замовляла й замовляла.
Офіціантка знала, що нічого доброго з цього не вийде. Ця дівчина не кохає студента. І з співчуттям дивилася на юнака. Всі інші теж сумно спостерігали за цим дивним бенкетом. Собі студент замовляв лише чашку кави, запевняючи, що не голодний, мовляв, поїв на роботі...
І справді, все скінчилося погано. Дівчина взяла у студента велику суму — він взяв кредит під величезні відсотки, найбільший, який тільки зміг отримати. А потім більше не приходив до кафе. Подейкували, що йому довелося покинути навчання.
Боляче бачити таке. І ще болючіше усвідомлювати: марно говорити людині, що її не люблять, використовують, що до неї байдужі... Така людина все бачить крізь призму свого кохання чи своєї доброти. І ще сильніше захищає того, хто ліниво виколупує оливки з дорогого салату або сидить у неї на шиї, бовтаючи ногами...
Я часто згадую розповідь цієї офіціантки. Той стіл, заставлений дорогими стравами. І захопленого, змученого студента, який не зводив погляду зі своєї дівчини, яка його зовсім не кохала. І невідомо, що важче: знати, що тобою просто користуються і не люблять, чи віддавати зароблене важкою працею за оливки та коктейлі, які ліниво поглинає інша людина.
Якщо ви бачите таке, якщо вам небайдужий той, за чий рахунок відбувається бенкет, просто будьте поруч. Настане час, коли людині знадобиться ваша підтримка. І ваша справжня дружба чи любов. Зазвичай це стається після того, як закінчуються гроші. Або здоров'я. А той, заради кого були жертви, йде геть, витираючи масні губи і дожовуючи на ходу, бо взяти більше нічого...
