Помирає жінка, і до неї приходить Смерть. Жінка, побачивши Смерть, посміхнулася і сказала, що готова, інформує Ukr.Media.
— До чого ти готова? — запитала Смерть.
— Я готова, щоб Бог забрав мене до себе в Рай! — відповіла жінка.
— А чому ти вирішила, що Бог тебе до себе візьме? — запитала Смерть.
— Ну як же? Я стільки страждала, що заслужила на спокій і любов Бога, — відповіла жінка.
— Від чого саме ти страждала? — запитала Смерть.
— Коли я була маленькою, мене завжди несправедливо карали батьки. Вони били мене, ставили в куток, кричали на мене, наче я зробила щось жахливе. Коли я вчилася в школі, мої однокласники знущалися з мене і теж били та принижували. Коли я вийшла заміж, мій чоловік весь час пив і зраджував. Мої діти всю душу вимотали мені, а в підсумку навіть на мій похорон не прийшли. Коли я працювала, мій начальник весь час кричав на мене, затримував зарплату, залишав мене у вихідні, а потім взагалі звільнив, не заплативши. Сусіди пліткували про мене за моєю спиною, наговорювали, ніби я гуляща жінка. А одного разу на мене напав грабіжник, вкрав мою сумку і зґвалтував.
— Ну а що ти зробила хорошого у своєму житті? — запитала Смерть.
— Я завжди була до всіх добра, ходила до церкви, молилася, про всіх піклувалася, тягнула все на собі. Я зазнала стільки болю від цього світу, як і Христос, що заслужила на Рай…
— Ну добре… — відповіла Смерть, — я тебе зрозуміла. Залишилася маленька формальність. Підписати один договір — і прямісінько в Рай.
Смерть простягнула їй листок з одним реченням, під яким потрібно було поставити галочку. Жінка подивилася на Смерть і, наче її облили крижаною водою, сказала, що не може поставити галочку під цим реченням. На листку було написано: «Я прощаю всіх моїх кривдників і прошу вибачення у всіх, кого образила».
— Чому ти не можеш пробачити їх усіх і попросити вибачення? — запитала Смерть.
— Тому що вони не заслужили на моє прощення, тому що, якщо я їх пробачу, це означатиме, що нічого й не було, це означатиме, що вони не відповідатимуть за свої діяння. А просити вибачення немає в кого… Я нікому нічого поганого не зробила!
— Ти впевнена в цьому? — запитала Смерть.
— Абсолютно!
— Що ти відчуваєш до тих, хто заподіяв тобі стільки болю? — запитала Смерть.
— Я відчуваю гнів, злість, образу! Це несправедливо, що я повинна забути і стерти з пам'яті те зло, що вчинили стосовно мене люди!
— А що, якщо ти їх пробачиш і перестанеш відчувати ці почуття? — запитала Смерть.
Жінка на якусь мить замислилася і відповіла, що всередині настане порожнеча!
— Ти завжди відчувала цю порожнечу в серці, і ця порожнеча знецінювала тебе і твоє життя, а ті почуття, які ти відчуваєш, надають значущості твоєму життю. А тепер відповідай, чому ти відчуваєш порожнечу?
— Тому що я все життя думала, що ті, кого я любила, і ті, заради кого я жила, оцінять мене, а в результаті вони розчарували мене. Я віддала своє життя чоловікові, дітям, батькам, друзям, а вони це не оцінили і виявилися невдячними!
— Перед тим як Бог попрощався зі своїм сином і відпустив його на землю, він сказав йому наостанок одну фразу, яка мала допомогти йому усвідомити життя в собі і себе в цьому житті…
— Яку? — запитала жінка.
— СВІТ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ…!
— Що це означає?
— Ось і він не зрозумів, про що це йому сказав Бог… Це про те, що за все, що у твоєму житті відбувається, відповідальність несеш тільки ти! Страждати тобі чи бути щасливою — ОБИРАЄШ ти! Тож поясни мені, хто саме завдав тобі стільки болю?
— Виходить, я сама собі… — тремтячим голосом відповіла жінка.
— Тож кого ти не можеш пробачити?
— Себе? — заплаканим голосом відповіла жінка.
— Пробачити себе — це означає визнати свою помилку! Пробачити себе — це означає прийняти свою недосконалість! Пробачити себе — це означає відкритися для самої себе! Ти заподіяла сама собі біль і вирішила, що в цьому винен весь світ, і вони не заслуговують на твоє прощення… І ти хочеш, щоб Бог прийняв тебе з розпростертими обіймами?! Ти вирішила, що Бог схожий на м'якотілого дурного старого, який відчинить двері для дурнів і злобних страждальців?! Ти думаєш, що він створив досконале місце для таких, як ти? Ось коли створиш свій власний рай, де в першу чергу тобі, а потім і іншим буде добре, ось тоді і постукаєш у небесні двері, а поки Бог дав мені вказівку відправити тебе знову на землю, щоб ти навчилася створювати світ, у якому панує любов і турбота. А той, хто не може подбати про себе, живе в глибокій омані, що він може подбати про інших. Знаєш, як Бог карає жінку, яка вважає себе ідеальною матір'ю?
— Як? — запитала жінка.
— Він посилає їй дітей, чиї долі ламаються на її очах…
— Я зрозуміла… Я не змогла зробити свого чоловіка люблячим і відданим. Не змогла виростити дітей щасливими й успішними. Не змогла зберегти вогнище, де були б мир і гармонія… У моєму світі всі страждали…
— Чому? — запитала Смерть.
— Я хотіла, щоб усі мене жаліли і співчували… Але ніхто так і не пожалів мене… І я подумала, що Бог мене точно пожаліє та обійме!
— Запам'ятай, що найнебезпечніші люди на землі — це ті, хто хоче викликати до себе жалість і співчуття… Їх називають жертвами… Ваше найбільше невігластво полягає в тому, що ви думаєте, що Богу потрібна чиясь жертва! Він ніколи не впустить до себе того, хто, крім болю і страждань, нічого не пізнав, бо ця жертва буде сіяти біль і страждання в його світі…! Вирушай назад і навчися любити і дбати про себе, а потім і про тих, хто живе у твоєму світі. А для початку попроси у себе вибачення за невігластво і пробач собі це!
Жінка заплющила очі і почала шлях заново, але тільки вже під іншим іменем і в інших батьків…
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!