Вивчаєте іноземну мову? Розповідаємо, чому носії іншої мови здаються такими грубими

Знайоме відчуття? Ходиш на курси, вивчаєш іноземну мову, намагаєшся розмовляти з носіями, старанно підбираючи слова, а у відповідь отримуєш спокійну, граматично ідеальну фразу. І ніби нічого відверто поганого не прозвучало, але залишається такий осад, що тебе щойно елегантно послали під три чорти, інформує Ukr.Media.

Виявляється, це не просто наша колективна параноя. Науковці нещодавно опублікували в журналі Lingua дослідження про те, чому в багатомовному середовищі ми так гостро реагуємо на чужу "грубість".

Вони зібрали носіїв англійської та тих, для кого вона друга, показали їм відео з типовими робочими драмами — хтось когось перебив, хтось нав'язав свою думку — і попросили оцінити рівень хамства.

Результат виявився доволі цікавим, хоч і закономірним: люди, які спілкуються нерідною мовою, бачать агресію і неповагу там, де місцеві бачать звичайну рутину.

І річ зовсім не в тім, що хтось гірше знає словник чи не вловив значення ідіоми.

Коли наш мозок працює на підвищених обертах, щоб просто складати слова в правильному порядку, він швидко виснажується і починає шукати підказки в іншому — у міміці, жестах, інтонації. Ми чіпляємося за візуальні сигнали. А коли ти внутрішньо напружений (бо говорити не своєю мовою — це завжди трохи стрес), будь-яка піднята брова чи зітхання співрозмовника здається сигналом до нападу. Мозок ніби перестраховується і трактує незрозуміле як вороже.

Довгий час існувала зручна теорія, ніби нерідною мовою ми відчуваємо менше емоцій. Мовляв, чужі образи чи матюки не б'ють так глибоко. Дослідники ж доводять протилежне. Емоції луплять з тією ж силою, особливо коли йдеться про базові категорії: справедливість, зневагу чи відвертий булінг. Гнів залишається гнівом, хоч якою мовою ти його аналізуєш. Ми реагуємо не на синтаксис, ми реагуємо на порушення наших уявлень про те, що таке нормально.

Тут додається ще й культурна прірва. Для багатьох західних чи східних культур ввічливість — це мистецтво ходити колами, використовувати десятки пом'якшувальних конструкцій і уникати слова «ні». А для нас, наприклад, прямолінійність часто є синонімом чесності. Навіщо витрачати чужий час на словесні реверанси, якщо можна сказати прямо? Але те, що для нас — нормальне, для німця чи американця може виглядати як шокуюча різкість.