Нізащо не вгадаєте! Навіщо в банку потрібен дриль?

Коли я, ще зовсім молодим, тільки-но переступив поріг банку, найбільше мене вразили дві речі. Перша — величезний матричний принтер, що торохтів зі швидкістю та гуркотом справжнього кулемета. Друга — звичайнісінький дриль, який самотньо лежав на стільці в кутку бухгалтерії. Спершу я подумав, що його просто забув електрик, але минуло кілька днів, а інструмент ніхто так і не забрав. А потім я побачив його в дії.

Бухгалтерка жінка поважного передпенсійного віку за допомогою цього інструмента свердлила отвори у величезних стопках паперу. Просвердливши чотири отвори, вона брала двадцятисантиметрову голку і зшивала їх ниткою.

Так я вперше почув про «документи дня». Це була сукупність усіх паперів, що народжувалися в надрах банку протягом доби. Це були обмін валюти, зарахування коштів, відкриття вкладів, виплата відсотків, погашення кредитів.

Порядок формування таких звітів був регламентований. Спеціальна інструкція чітко диктувала, які саме документи та в якій послідовності мають туди потрапити.

Друкувалося все на принтері-«кулеметі». Виглядало це доволі епічно, з одного боку стояла коробка з перфорованим папером, а з іншого порожня, куди з шурхотом падала безкінечна роздрукована стрічка.

Щоденні зшиви виходили настільки об'ємними, що без дриля було просто не обійтися. Жоден офісний дірокол не впорався б із такою товстелезною пачкою паперу.

Згодом цей ручний дриль замінили на спеціальний верстат для зшивання документів, але суть залишилася незмінною. Це був усе той самий дриль, просто тепер його не потрібно було тримати на вазі.

Після того як документи було зшито, наставав етап зберігання. Але це вже зовсім інша історія. Для мене ж цей процес завершувався тим, що важкі коробки вантажили в машину, після чого вони назавжди зникали в напрямку невідомого архіву.