Я дуже люблю тварин, але моєю найбільшою любов'ю ще з раннього дитинства були, є і будуть коти.

Тому, як тільки я почала жити окремо так одразу завела собі 2 чудових кошенят, одного рудого, на вулиці підібрала, а іншого - Блакитного, його мені друзі на новосілля подарували, інформує Ukr.Media.

Так склалося, що Блакитного я відвезла на кастрацію, а на Рижика «рука не піднялася». Жила я на першому поверсі, тому мій рудий кіт вільно приходив і йшов у кватирку, коли хотів, а породистий сидів цілими днями вдома і на вулицю його зовсім не тягнуло. Так ми з подругами і прозвали їх: рудого кота - мужик, а породистого - синочок.

Якось в інституті не було пар і ми з моєю подругою, яка навчалася разом зі мною в одній групі, вирішили поговорити в скайпі. Мовляв, нікого поруч немає, чому б не скористатися можливістю?

Загалом, здзвонилися, почали базікати про те, про се, теми могли бути різні, аж до того, де купити терміново щебінь гранітний, адже щебінь гранітний міг знадобитися її дядьку, загалом, спілкування різнопланове було, і випадково зачепили тему мого «хвостатого сімейства».

Запитує вона у мене як поживають мої коти, я ж їй, абсолютно без задньої думки і розповідаю: «Так, чоловік загуляв, 4 дня додому не приходив, ми з синочком всі звелися, скрізь його шукали, а він тільки сьогодні вранці прийшов, поїв, і спати завалився, доведе він мене, точно каструю!»

А голос у мене гучний, та ще й динамік у неї на комп'ютері хороший.

І виявилося, що всю мою жалісливу історію чув її приятель, який в цей час в залі каву пив. Як кажуть: самі епічні провали в наших життях трапляються раптово!

Тут цей молодий чоловік просто підбігає до комп'ютера і починає майже кричати: «Дівчино, мила, ну ви така гарна, ось у вас і синочок вже є, ну ви проженіть свого чоловіка, або ким він вам доводиться, ну не треба його каструвати, це ж підсудна справа!»

Потім хлопець довго дивився на нашу з подругою сміхову істерику, а коли ми йому розповіли хто є хто в цій історії, то теж дуже довго сміявся.

До речі, на цьому історія не закінчилася, через 3 роки ми з Олексієм, так звали приятеля моєї подруги, одружилися. Мої коти, досі живуть з нами, а нашого найулюбленішого рудого кота, так ніхто до ветеринара и не відвіз.