До кішок, які жили у палацах фараонів, ставилися з найбільшою пошаною, а в день, коли вони вмирали, оголошувався семидесятиденний траур і сам фараон, згідно загальноприйнятій традиції, в данину поваги обрізав собі брови. Більш того, археологи, проводячи розкопки древніх пірамід, разом з різними скарбами, що оточували труну царя, знаходили і муміфікованих кішок, які вважалися добрими провідниками великих правителів у царство мертвих, інформує UkrMedia.
Але звідки у Єгиптян була така любов до кішок? Чому їх вважали настільки святими, що в честь них будували храми, організовували культи і навіть зображували їх на гробах фараонів?
На сьогоднішній день в світі налічується близько 600 мільйонів домашніх котів. Спочатку дикі кішки були одомашнені людьми з Близького Сходу приблизно 9500 років тому, а в Єгипті ці витончені тварини з'явилися в 2000-1900 роки до нашої ери.
Єгиптяни захоплювалися граціозністю, м'якістю і безтурботністю цих тварин, але перш за все цінували їх за охорону комор від дрібних гризунів, де зберігалася пшениця. Ще більшої поваги серед місцевого населення кішки домоглися завдяки полюванню на щурів, які були переносниками смертельної чуми, а вбиваючи змій, кішки робили прилеглі території більш безпечними для проживання людей.
Жителі настільки полюбили кішок, що, за розповідями грецького історика Діодора Сицилійського, коли римський повозчик, випадково переїхав настільки шановану в народі тварину, то був одразу ж убитий єгипетським солдатом. Вбивство кішок в Єгипті вважалося страшним злочином і каралося стратою.
Саме в Єгипті вперше в історії, кішок наділяли божественними і сакральними якостями. Відомі зображення, де єгипетського бога сонця Ра зображували у вигляді рудого кота, який щодня поглинає змія Апола, вважався уособленням зла, мороку і хаосу.
Володарка радості, веселощів і любові, жіночої краси, родючості та домашнього вогнища богиня Бастет традиційно зображувалася у вигляді жінки з обличчям кішки. Саме в її честь будувалися храми і влаштовувалися щорічні свята, а жерці приносили жертви богині Бастет, так і шанованим нею кішкам.
З часом, коли кішок стали уособлювати з богинею Бастет, їх стали забальзамовувати і муміфікувати. Почесті, одержувані ними посмертно, відображали те, що вони втілювали протягом кожного дня свого життя.
Існували випадки, коли єгиптяни кидалися в палаючі будинки, щоб переконатися, що всередині немає жодної кішки. Подібні героїчні вчинки ще раз доводять, з якою любов'ю і глибоким шануванням єгиптяни ставилися до цих тварин.
Серйозного релігійного становлення культ кішок досяг на зорі становлення Нового Єгипетського царства - в 1550-1069 роках до нашої ери. Фараон лівійського походження Шешонк I звів місто Бубастіс, яке стало головним місцем поклоніння богині Бастет.
Проте в 390 році нашої ери культ Баст і культ кішок були офіційно заборонені імператорським указом. Таким чином, інтерес до кішок в Єгипті став поступово згасати, але любов до цих тварин як домашніх вихованців залишалася серед місцевого населення Єгипту і розповсюдилася по всьому світу.
