Фактично свою роль зіграло кілька факторів, які сприяли зростанню популяції вовків на 36 відсотків у рік, у тому числі дотримання законів в 1980-х і 1990-х роках про захист дикої природи поряд з повільним збільшенням чисельності диких копитних в Європі, що призвело до збільшення кількості їжі для вовків, інформує Ukr.Media.
Разом з тим працівники кількох німецьких університетів помітили цікаву кореляцію. Ілка Рейнхардт (Ilka Reinhardt), біолог і експерт по вовках у LUPUS - Німецькому інституті моніторингу і досліджень вовків, - помітила щось дивне в тому, що ці хижаки повертаються в ліси Німеччини. Всі без винятку вовки, що переміщаються в нові райони, спочатку оселилися в районах військових навчань (РВУ). Після цього вони перебралися на прилеглі території, розташовані за межами військової зони. Однак, відходячи на велику відстань, вони знову обрали мілітаризовані райони для створення первинних "поселень". Це здавалося дивним збігом, тим більше що спеціально відведені охоронювані території повинні бути привабливими для тварин. Рейнхардт і її команда зайнялися вивченням цього явища і виявили, що в районах військових навчань число вовків, яких вбивають люди, набагато нижча. На мілітаризованій території менше браконьєрів, а від тих, хто все ж пробирається туди, гине значно менше вовків, ніж у звичайних районах.
"Однією з ключових відмінностей між мілітаризованими територіями та іншими місцями, включаючи охоронювані райони, вважаються умови полювання. У Німеччині полювання на РВУ контролюється федеральною владою і управляється на великих територіях, тоді як інші локації зазвичай поділяються на приватні мисливські угіддя з мінімальним розміром від 75 до 150 гектарів. Це може призвести до ситуацій, коли вовча зграя ділить свою територію більш ніж зі 100 мисливцями, що, в свою чергу, робить ці території вразливішими для браконьєрства", - пишуть автори.
У Німеччині популяція вовків йде в гору. Згідно з останніми даними журналу Science, в країні налічується близько 73 вовчих зграй і 60 пар вовків - це вельми значне зростання з 2001 року, коли було зареєстровано перше народження диких цуценят з XIX століття. І важливу роль в цих результатах зіграли військові райони. На думку вчених, це в черговий раз показує, що при суворому захисті дикої природи її можна не тільки зберегти, але й відновити.
