Чому не варто розглядати деструктивну поведінку тварин лише як хуліганство? Як зрозуміти, що коту або собаці погано, а "помста" — прохання про допомогу? Відповіді на ці питання читайте нижче, інформує Ukr.Media.
Мстить, хуліганить, знахабнів?
Часто власники собак і кішок скаржаться ветеринару, що вихованець почав ходити у туалет у недозволеному місці, або їсть штукатурку зі стін, або не дає доторкатися до себе і кусається... І господарі мають рацію, що запитують про це лікаря. Але частіше погана (на думку господарів!) поведінка не розглядається як сигнал про стан здоров'я тварини.
На жаль, якщо власники не звертають свою увагу на такі речі, це призводить до сумних наслідків. Адже агресія нерідко проявляється через біль, сечовипускання і дефекація у недозволених місцях — через порушення у роботі сечовидільної системи, шлунково-кишкового тракту, ендокринної системи або проблем неврологічного характеру.
Часто цілком природна для тварини поведінка вважається "деструктивною". Наприклад, у цуценяти, що жує ніжку стільця, просто прорізуються зуби, воно не розуміє, що можна, а що не можна гризти. Так само кішка, яка дряпає диван: вона заточує кігті, оскільки це закладено природою. А альтернативи — немає, або тварину до неї не привчили. Вихованець робить те чи інше найчастіше з фізіологічних причин, а завдання господарів — розібратися і знайти вихід. Перший крок — завжди перевірка здоров'я.
Зробив свої справи у капці: він мене не любить?
Швидше, відчуває стрес або захворів. За неохайністю можуть стояти різні причини. Якщо ваш улюбленець раптом почав ходити "по-маленькому" не у лоток, не на пелюшку, якщо сечовипускання занадто рідкісне і утруднене, або, навпаки, незвично часте, це може бути наслідком захворювань сечовидільної системи.
Не варто лаяти кішку або собаку за погану поведінку: у тварин немає негативного ставлення до екскрементів, тому оцінити вчинок з позиції культури поведінки вони не можуть.
Причини тут суто медичні — тварина не встигає дійти до туалету через проблеми з опорно-руховим апаратом, тому що їй боляче і т. д. Неохайність — це сигнал про стан здоров'я, який вперто ігнорують, списуючи усе на поганий характер і доводячи тварину до гострих станів.
Якщо у сечі є кров, з'явився різкий запах, тварина приймає незвичну позу під час акту сечовипускання / дефекації, зверніться до ветеринара!
Мітить: від цього неможливо відучити?
Самостійно — ні, тому що це не поведінкова, а фізіологічна проблема. Серед причин неохайності — велика кількість тварин в одному приміщенні, їх соціальна конкуренція, небажані втручання людей.
Некастровані тварини також часто "мітять" територію: це пов'язано зі статевою активністю. Самці, самки кішок показують сексуальну поведінку, щоб повідомити про свою присутність і доступність. Мітки кішок можуть супроводжуватися вокалізацією.
Вирішення питання — кастрація, причому рання, якщо тварина не має цінності у розведенні. Кастрація знімає проблему міток, а також запобігає розвитку багатьох хвороб сечостатевої сфери.
Мітки кішок можуть бути не лише статевими, але й реакційними або пов'язаними з тривогою — як відповідь на зміни в оточенні кішки, особливо у її основному місці проживання, де вона їсть, спить, грає. Кішка мітить, щоб залишити свій власний запах, перекрити ним чужий.
Впевнені у собі і тривожні кішки з однаковою ймовірністю демонструють таку поведінку. Тривожні мітять для зниження тривожності: мічена зона пахне ними самими, що допомагає збільшити їх впевненість у собі. А впевнені мітками повідомляють світу, що вони на цій території є головними. Кішки з ідіопатичним циститом можуть мітити сечею, іноді з домішкою крові. Проблему міток треба обговорити з ветеринаром.
Кидається, дряпається, кусається: з глузду з'їхав?
Агресія кішок, собак майже ніколи не пов'язана з породною схильністю або поганим характером. Якщо вихованець останнім часом став занадто агресивним, то причиною може бути біль, який виник через захворювання, що розвивається. Агресія може бути пов'язана зі статевим гормональним збоєм або стресом через неможливість реалізації статевої поведінки — тут знову ж таки допоможе кастрація. Якщо вихованець раптово проявив невмотивовану агресію, треба розуміти, що для неї є причина: необхідно проявити терпіння, знайти її.
Рве, гризе, розносить будинок: чого йому не вистачає?
Багато господарів молодих собак зіштовхуються з їх деструктивною поведінкою. Якщо псу не вистачає фізичних навантажень, спілкування з людьми, іншими собаками, нових вражень, то він може поводитися неадекватно. Зазвичай це проявляється у відвертому псуванні речей. Вихованець гризе взуття, дитячі іграшки, щосили дряпає кігтями шпалери, жує килимові покриття. Це не хвороба, не психічне відхилення, як вважають багато власників собак, а свідчення дискомфорту, спроби заспокоїтися, привернути до себе увагу.
Необхідно вжити заходів, щоб скорегувати поведінку і повернути улюбленця у гармонійний стан. У таких випадках ми рекомендуємо отримати консультацію зоопсихолога, який розбереться зі сформованою ситуацією, знайде шляхи вирішення саме для вашого вихованця.
Їсть усе, що не прибите
Поїдання на вулиці і вдома неїстівного може бути сигналом про порушення роботи шлунково-кишкового тракту, неякісне годування або погано збалансований раціон. Крім того, для тварини це може бути способом заспокоїтися, зняти стрес. Розібратися з цим допоможе теж ветеринарний лікар — він проаналізує раціон, спосіб життя, показники аналізів тварини.
Хотілося б, щоб власники були більш пильними, стежили за станом та поведінкою домашніх тварин і розуміли, що будь-яка її зміна — привід запідозрити проблеми зі здоров'ям. Дотримуйтесь рекомендацій ветеринарних лікарів і зоопсихологів, не довіряйте порадам з Інтернету.
Непрофесійна "допомога" може посилити проблему: буде упущений початковий етап розвитку захворювання, небажана поведінка залишиться, а гарний контакт з вихованцем постраждає.
Лише ветеринарний лікар може правильно оцінити ситуацію, виключити хворобу або поставити діагноз, а також зрозуміти, чи потрібна допомога фахівця з поведінки.
