Що буде з псом, якщо він ніколи в житті не матиме самки?

Існує категорія собакарів, які вірять, що їхньому хлопчику конче необхідна «жіноча ласка» для здоров'я. І замість того, щоб каструвати свого гіперактивного собаку чи обходити десятою дорогою місця скупчення тічних самок, вони роблять найгірше. Вони просто спускають свого улюбленця у зграю безпритульних псів, аби той «втішив інстинкти». Бо чомусь щиро переконані, що без цього пес відчуває неймовірні моральні страждання.

Варто розуміти: собаки, на відміну від людей, не мають жодної психологічної чи соціальної потреби в сексі. Їхньою поведінкою керують виключно гормони та інстинкт розмноження.

«Погуляє і повернеться, йому ж це необхідно», — саме під цим девізом на світ з'являються нікому не потрібні вуличні метиси. Ми свідомо плодимо цуценят, які потім поповнять лави безхатьків, страждатимуть від холоду, голоду та гинутимуть під колесами авто.

Розглянемо два сценарії.

Перший: ваш здоровий, розгодований домашній пес великої породи, найімовірніше, розкидає всіх своїх вуличних суперників і таки складе пару обраній «дамі серця». Він залишить свої гени у нащадках безпритульних зграй, лише примноживши вуличне горе. До речі, якщо ви думаєте, що після цього він заспокоїться — ви дуже помиляєтеся. Пес, який «спробував» хоча б раз, часто стає ще більш некерованим, адже інстинкт намертво закріплюється досвідом.

Другий варіант набагато трагічніший для самого «нареченого»: вулична зграя живе за своїми жорсткими законами. Якщо домашній пес спробує відбити самку, місцеві собаки наваляють йому гуртом. Зграя завжди діє злагоджено, і навіть великого породистого пса вони можуть серйозно покалічити.

Крім того, не забувайте про хвороби.

Спаровування з вуличними собаками — це ризик. Серед них надзвичайно поширена трансмісивна венерична пухлина (саркома) — це вид раку, що передається саме статевим шляхом. А ще можна принести додому цілий букет із бліх, кліщів, глистів, лишаю або навіть підхопити сказ чи лептоспіроз через укуси в бійках.

Ще хочу спростувати популярну ілюзію про «імунітет дворняги». Ваші домашні улюбленці, які добре їдять, живуть у теплі й регулярно вакцинуються, мають набагато сильніший імунітет до смертельних інфекцій, ніж вуличні. Те, що ми вважаємо «міцним здоров'ям безпритульних», — це лише результат жорстокого природного відбору, де всі слабкі цуценята просто померли в перші місяці життя. Проте домашній розпещений пес, не маючи досвіду вуличного виживання, навряд чи впорається зі специфічними венеричними інфекціями, чи важкими травмами, які для зграї є буденністю. Одне слово, ця ідея — безвідповідальна й украй небезпечна з усіх боків.

Можливо, колись ми доживемо до часів, коли всі собакарі стануть відповідальними, а за подібні витівки каратимуть чималою гривнею. Але зараз залишається лише волати до совісті та здорового глузду.

Хочу наголосити: абсолютно нічого поганого з кобелями не трапиться, якщо їх ніколи в житті не допустять до розмноження.

Породисте собаківництво — це і так довгий список викреслених із розведення тварин. У нормі для отримання потомства допускаються лише найкращі представники породи, а решта просто живе іншими собачими радощами. Ніхто не пускає самців чи самок із вибракування «робити цуценят». І живуть такі особини анітрохи не гірше: у статусі чисто домашніх улюбленців, вони купаються в любові своїх господарів, не знаючи жодних виставок чи парувань.

Жоден пес у світі не захворів і не з'їхав з глузду від того, що в нього ніколи в житті не було самки. У дикій природі (наприклад, у вовків) та у зграях здичавілих собак право на спаровування мають переважно альфа-самці — найсильніші ватажки. Більшість самців у природі проживають своє життя, так і не залишивши потомства. Це біологічна норма! Конкуренція там жорстка, проте доступ до самки отримують далеко не всі — і вони чудово з цим живуть.