Вперше була фура — пройшли за сантиметр. Вдруге — поворот на скаженій швидкості — дивом не перекинулися, інформує Ukr.Media.
Запитую його: "Навіщо так керуєш, небезпечно? Та й прав позбавити можуть, — їздиш на межі". Відповідає: "Я скільки себе пам'ятаю, завжди так їжджу". Хлопцеві років 25 років.
Кажу йому: "Надто небезпечна їзда! Проти кого протест? Я років у двадцять теж так ганяв... І я точно знаю проти кого в мене був протест. Проти надто суворих батьків, які, коли мені було 15, вирізали з фільмів кадри для дорослих (тоді були касети і можна було затерти ганебний фрагмент)".
Дивлюся задумався… підвис… зменшив швидкість…
Не зізнався, але я влучив у суть. Я точно знаю, чому він так веде.
Тим більше я знаю, що той "Бентлі", на якому ми мало не розклалися, подарував йому тато. І що тато у 25 років тримає дорослого мужика на прив'язі. Без його дозволу навіть із дівчиною на ніч залишитися не може. У 25 років! Сувора сім'я і всі справи.
Але ж протест. На обличчя. Входить у серйозний поворот майже на 150 кілометрах…
Я тримаюся за ручку дверей, як за карниз даху в останній момент ухопився герой бойовика…
Татко, мабуть, не зовсім в курсі, як керує машиною його продовження роду. То чому він так водить. Ось вам відповідь…
Хлопець на межі життя та смерті відчуває свою свободу від батьків. Це той невеликий відрізок свободи, який йому залишили у світі, де і після смерті батька його тато завжди буде найголовнішим.
Ось він і самовиражається на повну. Хоч на дорозі та самостійна особистість. У цей момент він живе…
Жаль хлопця, який одного разу може не впоратися з керуванням… Шкода людей, які можуть виявитися випадково поруч…
А знаєте, кого не буде шкода? Батька цього юнака. Тому щось він не впорався з вихованням. Кишенькові витрати його сина розміром із річний бюджет невеликої африканської країни в обмін на тотальний контроль, — ну так собі розклад.
