Як живуть у "Кончі-Заспі по-закарпатськи" - село з маєтками, які, здається, бувають лише в казках. .Під румунським кордоном розташоване село..

...Під румунським кордоном розташоване село з маєтками, які, здається, бувають лише в казках. Ну чи в депутатських селах. Це Нижня Апша, і тут, кажуть, чи не кожен селянин має власний бізнес, пише ЗМІ передає Ukr.Media.

Добратися сюди неважко -- лише 10 хвилин автівкою від Солотвино. Із траси -- поворот до села. Відразу впадають в очі розкішні вілли. Справді роз-кі-шні! Із арками, балконами, чимало з них мають по два гаражі. Селом гасають дорогі автівки. Номери найчастіше іноземні -- словацькі, румунські, чеські.

Я в українському селі? Ущипніть!

...Джип паркується перед триповерховим будинком. З автівки виходить молода пара -- чоловік у костюмі, жінка накидує на плечі хутро. Одяг -- наче з вітрини дорогого бутіка.

Поруч -- типовий для Нижньої Апші міні-палац: по центру двоповерхової будівлі -- кругла башта, до вхідних дверей ведуть широкі мармурові сходи. Біля гаража дві автівки -- джип на іноземних номерах та дешевше чорне авто на українських. Володіння захищає триметровий паркан.

Широкі сходи, численні вежі, арки та балкони -- ознака "апшівського" стилю в архітектурі. А скільки вікон! Тож не один день треба, щоби всі помити! Натомість задні фасади, які з вулиці не видно -- без жодних прикрас.

Помічаю, що місцеві косо на мене дивляться. Та не тому, що я сьогодні не прихопила з собою шубу й золоті прикраси. Тутешні не надто люблять чужинців. Навіть своїх дітей воліють одружувати лише з місцевими -- щоби капітали примножувалися.

З одного будинку виходять два чоловіки в ділових костюмах, із дипломатами, сідають у чорний мерседес. Поруч хлопчики катаються на гіроскутерах -- ціни на такі забавки стартують від п'яти тисяч гривень.

Відзначаю, що в селі -- чудові дороги. Жодних ям! Аж тут повз мене проїздять старенькі "жигулі"... Помічаю за "палацами" і звичайні сільські хатини. На подвір'ї однієї з таких літнє подружжя збирає виноград. Біля хатинки складені на зиму дрова.

Вітаюся з господарями. Вони привітно відповідають. Але румунською! Українську тут ледь розуміють. Це і не дивно, адже майже всі тутешні жителі -- етнічні румуни. І вказівники найближчих сіл дублюються двома мовами. Наприклад, як тут -- "Нижня Апша" та "Apsa de jos".

То звідки ж такі статки?

...Приглядаюся до розкішних вілл уважніше. Помічаю, що далеко не всі будинки обжиті. У багатьох люди живуть лише в кількох кімнатах. Весь "палац" обігріти взимку дорого, особливо -- газом. Тож біля розкішних маєтків бачу стоси дров.

Біля двоповерхового дому господар розвантажує причеп. "Узимку ми не палимо газом, лише дровами. А коли дуже холодно, перебираємося до літньої кухні, її обігріти легше", -- вказує на невеличку хатину позаду будинку.

Чимало "палаців" так і не добудували. А стіни деяких обросли виноградом, пішли тріщинами -- очевидно, що власники покинули їх...

"Переживаємо не найкращі часи, уже не так багато маємо грошей, як раніше, -- розповідає ламаною українською жінка, що живе по сусідству із покинутим маєтком. -- Ось мої сусіди, так і не доробивши ремонт, 10 років тому виїхали в Італію. Цей будинок намагалися продати. Та хто захоче купувати тут триповерховий палац?"

Розпитую, як місцеві заробили стільки грошей, щоби побудувати ці палаци. "Думаєте, це легко? -- гірко каже жінка. -- Гроші заробляли роками, важкою працею".

Перші статки місцеві заробили понад 30 років тому на... насінні. Кажуть, що вирощували соняшник, насіння обсмажували й продавали по всій Україні та за кордон, вивозили мішками у Сибір.

Пізніше чи не півсела стали виготовляти спирт, горілку. Інші возили через кордон цілими ешелонами цигарки, солодощі й антикварний крам. А хто своєї справи не започаткував -- їхали на заробітки. У Чехію, Німеччину, Італію, а також у Росію -- на будови, зводили російським можновладцям пишні палаци. І вдома вирішили щось схоже відтворити.

"Заради грошей багатьом чоловікам довелося по 20 років бути на заробітках, не бачити сім'ю. Тут немає чому заздрити, -- зітхає місцевий пенсіонер. -- Я на будову не їздив, тож живу в звичайній хаті. Зате завжди був поруч із дружиною і дітьми”.

Зрештою, зароблені гроші в ті часи важко було надійно зберегти. Вкладали в нерухомість -- ось так і виросли тут величезні палаци. Будувалися за принципом "зроблю дорожче, ніж у сусіда".

Хто мав підприємницький хист, зароблені гроші вкладав у магазини, ресторани, ферми. Щоправда, не в усіх місцевих бізнес -- легальний.

"Чи не в кожному домі тут щось виготовляють, -- розповідає місцевий чоловік. -- Мої сусіди, наприклад, гонять підроблений коньяк. Їх ніхто ніколи не зловить, бо платять ду-у-уже хороші відкати кому треба. Хтось виготовляє нібито "румунські" меблі, хтось фальсифікує каву".

"А ще процвітає контрабанда. Тут живе та-а-ака мафія", -- шепоче дівчина зі сусіднього села, Білої Церкви.

Кажу, що, за офіційними даними, в останні три місяці поблизу Нижньої Апші зловили лише двох контрабандистів. "Мабуть, не місцевих, -- сміється вона. -- Бо в тутешніх усе домовлено..."