Психологи стверджують, що соціальний статус і достаток людини безпосередньо пов'язаний зі способом життя і мисленням людини, інформує Ukr.Media.
За якими ж постулатами живе людина, яка вічно потребує грошей?
Нехай мало платять, зате стабільно
Людина з психологією бідняка зазвичай вибирає малооплачувану роботу, зате стабільну, наприклад, в державних установах. Вона точно знає, що держава його забезпечить. А ідея піти в комерційну організацію викликає страх — адже є ризик залишитися на вулиці! Людина з таким типом мислення не вірить в свої сили і здібності. Вона вибирає менше відповідальності і менше грошей, але стабільність і впевненість у завтрашньому дні. Зрештою йде на нудну і рутинну роботу, перестає розвиватися і стає через пару років нікому непотрібною.
Страх змін
Людина з психологією бідняка дуже боїться змін. Вона живе за принципом — краще мати трохи, ніж ризикувати і втратити все. Люди з таким мисленням ніколи не будуть отримувати другу освіту, міняти місце роботи на більш вигідну, переїжджати в інше місто в пошуках нового життя і відкривати бізнес.
Занижена самооцінка
Низька самооцінка — одна з головних рис людини з психологією бідності. Високій самооцінці, по суті, і взятися-то не звідки — людина працює на нецікавий і ненависний роботі, яку при цьому боїться втратити, не отримує ніяких яскравих вражень, у неї нічого не змінюється. Людина з такою психологією не може зрозуміти, що безбідне життя відкривається перед людьми діяльними, активними і тими хто не бояться ризикувати.
Пасивність
Для того, щоб чогось домогтися в житті, необхідно докласти зусиль. Це очевидно. Щоб влаштуватися на більш високооплачувану роботу, потрібно взяти на себе більше відповідальності, отримати додаткові знання і працювати більше, ніж на старому місці. Люди з мисленням бідняка не хочуть і не вміють проявляти активність — вони бояться шукати нову роботу, тому що їм здається, що вони з нею не впораються. Людина пасивна, тому і бідна.
Весь світ мені повинен
Людина з психологією бідності звикла перекладати відповідальність за своє життя на інших — на державу, на начальника. Вона чомусь вирішила, що їй всі винні. Наприклад, вона вважає, що начальник повинен платити їй хорошу зарплату тому, що вона працює на нього вже 10 років, якісно виконує свої обов'язки. Але вона забуває, що колись самостійно вибрала цю низькооплачувану роботу.
Краще заощадити, чим більше заробити
Люди з психологією бідності витрачають сили і час не на те, щоб заробити більше, а на те, щоб більше утримати. Вони витрачають багато часу в магазинах, щоб порівняти ціни і купити найдешевше. Ходять по різних інстанціях, щоб домогтися мізерних пільг, соціальної допомоги і зниження комунальних послуг. І це замість того, щоб ці ж зусилля витратити на заробіток і пошук гідної роботи.
