Чому інтернет-форуми стали філією пекла для тих, хто просить про допомогу

Здається, я починаю колекціонувати чужі інтернет-драми. Ці форуми, де люди анонімно вивертають душу, сподіваючись на співчуття, а у відповідь отримують діагноз по аватарці і прокльони до третього коліна, інформує Ukr.Media.

Сюжет банальний до болю, але від того не менш кінематографічний. Мати пише про свого дев'ятнадцятирічного сина. Хлопець навчається десь у Словаччині. Вирішив бути самостійним, знайшов підробіток на складі. І тут стається його перше лобове зіткнення з жорстоким світом: роботодавці — до речі, земляки-українці — просто перестають йому платити. Класичний емігрантський троп про те, що за кордоном найлегше тебе кине той, хто розуміє твою мову.

Хлопець опиняється без грошей, але з амбіціями. Просити у батьків не хоче — гордість же ж, сепарація, я сам. Тому він відкриває телефон і... програє тридцять тисяч гривень. Свій фіксований бюджет на місяць. А потім дзвонить мамі і зізнається.

І от мати в розпачі запитує інтернет: що робити? Син сам прийшов, плаче, каже, що зірвався від стресу.

А в коментарях тим часом відкривається філія пекла. Замість того, щоб поглянути на ситуацію тверезо, жінки починають змагатися у віртуальній жорстокості та абсурді.

Одні безапеляційно заявляють: «Посадіть його на кашу, хай знає!». Ніби порція порожньої вівсянки здатна перепрошити нейронні зв'язки лудомана. Інші влаштовують лінгвістичні баталії з хамством рівня привокзального буфету, з'ясовуючи, що гірше — проїсти гроші чи програти їх. Хтось приплітає сюди Дивизію Галичину, хтось ділить українців на східних і західних (бо чому б не втиснути регіональні розбірки туди, де йдеться про залежність підлітка?), а хтось авторитетно відправляє хлопця до гіпнотерапевта.

Я читаю це і думаю про самого хлопця. Дев'ятнадцять років. Чужа країна. Тебе обдурили ті, кому ти, можливо, довіряв за замовчуванням. Відчуття тотальної безпорадності і злості. А тут онлайн-казино світить яскравим банером і обіцяє, що зараз ти одним кліком повернеш справедливість, відіграєш вкрадене, закриєш дірку в бюджеті і доведеш усім, який ти дорослий. Ілюзія контролю, яка обійшлася у тридцять тисяч гривень. Це ж не про азарт як такий. Це про відчай і глухий кут, з якого недосвідчений мозок знаходить найшвидший і найдурніший вихід.

Мати пише, що спустошена і думає урізати йому бюджет до п'яти тисяч — суто на продукти. Хтось у коментарях аплодує: «Не буде грошей — сожре і кашу». І здається, ніхто по той бік екрану не усвідомлює, що пацан, якого тягне робити ставки, не буде смиренно варити макарони. Якщо в нього забрати гроші, він піде позичати. Влізе в мікрозайми, щоб відіграти старе. Замкнене коло, з якого не виходять через покарання голодом.

Закриваю вкладку. Форум знову нікому не допоміг, лише нагадав, наскільки ми всі іноді беззахисні перед власними помилками. І наскільки сильно люди люблять танцювати на чужих граблях. Сподіваюся, тій жінці вистачить здорового глузду знайти сину адекватного лікаря, а не дослухатися до порад з інтернету.