Кому вони потрібні сьогодні? Чому за одні старі «лампові» телевізори просять сотні доларів, а інші віддають безплатно

Ще десять-п'ятнадцять років тому важкий телевізор із кінескопом намагалися віддати безкоштовно: він займав половину тумби й важив кілька десятків кілограмів. А після вимкнення аналогового ефіру в 2018 році ефірні канали він показує лише через тюнер Т2. Сьогодні окремі моделі Sony, JVC, Panasonic і Philips виставляють за сотні доларів, а професійні відеомонітори можуть коштувати ще дорожче.

Слово «ламповий» дісталося їм від старших побратимів: у телевізорах 1960-80-х, наприклад у київському «Славутичі» та львівському «Електроні», схема працювала на радіолампах. У Sony і Philips 1990-х ламп уже немає — окрім самого кінескопа, електронно-променевої трубки. Тому точніше називати таку техніку кінескопними, або CRT-телевізорами.

Безкоштовний телевізор перетворився на дефіцитний товар

Головна причина зростання цін проста: кінескопні телевізори давно не виробляють — Sony закрила останній завод кінескопів Trinitron у 2008 році, останній великий виробник кінескопів зупинився у 2015-му. А справних апаратів, що збереглися, стає дедалі менше.

Мільйони телевізорів викинули або відправили на переробку після переходу на пласкі ЖК-панелі. Багато вцілілих апаратів 1990-х справно показують досі — конденсатори сохнуть повільно, десятиліттями. Але з часом зношується кінескоп, пливе геометрія зображення, відмовляють високовольтні вузли, а запчастин і майстрів, які беруться за кінескопи, стає дедалі менше.

Відновити масове виробництво практично неможливо. Для цього довелося б заново створювати заводи, обладнання та ланцюги постачання спеціального скла й електронних компонентів. До того ж у склі кінескопів є свинець, а його використання сьогодні суворо регулюється.

Старі ігри виглядають на них краще

Основні покупці кінескопних телевізорів — шанувальники ретроігор. Консолі Dendy, Sega Mega Drive, Super Nintendo, перша PlayStation і Nintendo 64 створювалися з розрахунком саме на CRT-екрани.

Їхня графіка має невелику роздільну здатність і часто використовує особливості аналогового зображення. Кінескоп трохи змішує сусідні точки, згладжує різкі краї та формує характерні горизонтальні лінії. Завдяки цьому піксельні персонажі виглядають цілісніше, а не як набір великих квадратів.

На сучасному телевізорі картинку доводиться розтягувати до Full HD або 4K. Без якісної обробки зображення стає розмитим або, навпаки, надмірно різким, а пропорції кадру — неправильними. До того ж у багатьох нових моделей уже немає аналогових «тюльпанів», і приставку підключають через перехідник на HDMI. Дешевий перехідник картинку лише передає, але не покращує.

У кінескопа практично відсутня затримка між натисканням кнопки й появою дії на екрані. «Ігровий режим» у налаштуваннях нового телевізора її зменшує, але до кінескопа не дотягує. Для динамічних ігор, файтингів і старих світлових пістолетів це особливо важливо. Класичні світлові пістолети з ЖК— та OLED-панелями взагалі не працюють: пістолет ловив момент, коли промінь кінескопа пробігав точку, у яку ви цілилися, а пласка панель запалює весь кадр одразу.

Саме ретрогеймери перетворили окремі моделі Sony Trinitron і JVC на колекційні пристрої.

Чому один телевізор нічого не вартий, а інший продають за тисячу

Дорожчають далеко не всі кінескопи. Звичайний пізній телевізор невідомої марки й далі можна отримати майже безкоштовно — особливо якщо він великий і його доводиться самостійно вивозити.

Найвище цінуються компактні апарати з діагоналлю 14-21 дюйм, хорошою геометрією, яскравим кінескопом і відповідними роз'ємами: SCART із RGB, S-Video або компонентним входом.

Перевірити свій апарат просто. Ззаду на наклейці — марка й модель: найбільше шукають Sony Trinitron і JVC, невідомі марки — ні. Старий Trinitron видно й за екраном: він майже плаский зверху донизу та вигнутий лише з боків, а в пізніх моделей зовсім плаский. Далі роз'єми. Широкий плаский SCART був на більшості європейських телевізорів — через нього приставка дає найкращу картинку. Кругле гніздо S-Video або три «тюльпани» компонентного входу — зелений, синій і червоний — теж плюс. Звичайні жовтий, білий і червоний — це простий AV-вхід, він є майже в усіх. Апарат лише з антенним гніздом цінується найменше.

Окрема категорія — професійні студійні монітори Sony PVM і BVM. Їх використовували на телебаченні, у монтажних студіях і медичному обладнанні. Вони вирізняються точною колірною передачею, чітким зображенням і великою кількістю налаштувань.

На eBay звичайні справні 13-дюймові Sony Trinitron сьогодні можуть виставлятися приблизно за 180-425 доларів, 27-дюймові моделі — за 400-500 доларів, а рідкісні широкоформатні апарати — за 1 500 доларів і вище. Однак це саме ціни оголошень: фактична сума може бути нижчою.

У Європі окремі невеликі Trinitron виставляються за кілька сотень євро, а ціна особливо добре збережених екземплярів у коробці може наближатися до 600 євро.

У нас на OLX скромніше: звичайний Trinitron частіше віддають за кілька сотень гривень, а за студійний PVM просять десятки тисяч.

Кому вони потрібні, крім гравців

Кінескопні телевізори купують колекціонери старої електроніки, власники ігрових клубів, музеї та дизайнери інтер'єрів, а кіностудії беруть їх як реквізит для фільмів про 1980-1990-ті роки, кліпів і виставок.

Деякі підключають до них відеомагнітофони й дивляться касети VHS. На сучасному 4K-екрані низька якість старого запису помітна особливо сильно, тоді як кінескоп природним чином приховує частину шумів і дефектів.

Інтерес підігріває й ностальгія. Для одних покупців це можливість знову побачити ігри дитинства саме такими, якими вони їх запам'ятали. Для інших старий телевізор став таким самим предметом епохи, як касетний магнітофон або програвач платівок.