Коли ми обираємо телевізор, ми думаємо про картинку, про діагональ і про те, куди сховати дроти. Про те, що апарат може складати список усієї техніки в квартирі й щось чути з наших розмов, не думає ніхто. Телевізор здається найневиннішою річчю в домі. Але у вересні вийшло велике розслідування про телевізори LG, і новини розлетілися із заголовками один страшніший за інший. Тож пропоную розібратися, чи справді телевізори стежать за нами, які дані вони збирають і чи страшно це.
Що знайшли в телевізорах LG?
Галас підняли американські техноблогери з великим каналом про комп’ютери та техніку. Разом із колегами та незалежними фахівцями з безпеки вони купили в магазинах кілька телевізорів LG, зокрема нову модель, і стежили, які дані телевізор передає в інтернет і що при цьому зберігає у себе в пам’яті.
Перше, про що говорять автори, — телевізор регулярно вивчає домашню мережу й переписує все, що до неї підключено. У їхньому тесті він знайшов кілька десятків сторонніх пристроїв: телефони співробітників, розумні годинники, принтери, мережеве сховище і навіть термостат системи кондиціювання. Тобто апарат, куплений для перегляду кіно, склав список пристроїв у тій самій мережі. Тест тривав в офісі дослідників, удома список буде помітно коротшим, але принцип від цього не змінюється. Водночас, за їхніми словами, він записує сусідські мережі Wi-Fi, їхні назви та рівень сигналу.
Другий момент стосується звуку. Дослідники стверджують, що після звернення до голосового помічника мікрофон не вимикається, поки хтось поруч говорить, і замовкає лише секунд через десять-п’ятнадцять тиші. Почуте перетворюється на текст і осідає в службових записах телевізора звичайними рядками. У ролику показано епізод, де один співробітник налаштовував телевізор голосом, а двоє інших у цей час обговорювали свої справи в іншому кінці кімнати, не знаючи про тест. Їхня розмова, за словами авторів, потрапила в записи цілком. Окремо перевіряли дальність. Коли дослідники додали мікрофону чутливості, слова можна було розібрати приблизно з двадцяти метрів, навіть з-за рогу.
А тепер про дірки в захисті, і це вже зовсім інша історія. Дослідники зламали телевізор, тобто зробили з ним те саме, що міг би зробити зловмисник. Після цього вони увімкнули мікрофон і записали звук, хоча згоди на голосові функції на цьому телевізорі ще навіть не давали. Запис накопичувався в пам’яті й без інтернету, а забрати його вдалося, коли мережу повернули.
І ось тут головне не переплутати. Мікрофон у цій сцені вмикав не виробник, а людина, яка залізла в телевізор ззовні. Мова не про те, що LG записує те, що відбувається на вашій кухні, а про те, що зламаний телевізор стає пристроєм для прослуховування в чужих руках. Про ці дірки дослідники повідомили виробника, щоб він їх закрив.
Усе перелічене — висновки конкретної команди, зроблені на конкретних апаратах. Перевірити таке вдома неможливо. Та й самі автори визнають, що розібрати все, що телевізор надсилав в інтернет, їм не вдалося, тому що ці дані зашифровані. Частина так і залишилася невідомою.
Що каже сама LG?
Відмовчатися компанія не стала, відповідь вийшла різкою. У коментарі для преси LG заявила, що сказане в ролику не відповідає дійсності.
Голос, за версією виробника, обробляється лише у двох випадках. Коли ви утримуєте кнопку мікрофона на пульті і коли пролунала фраза «Hi LG», але лише в тих, хто сам увімкнув розпізнавання голосу на відстані. Весь інший час телевізор фонові розмови не записує. У режимі очікування він справді прислухається, але тільки до ключової фрази, і якщо вона не пролунала, звук обробляється всередині апарата, одразу стирається і нікуди не передається.
Сканування домашньої мережі компанія визнала, але назвала звичайною справою для будь-якого розумного пристрою, адже без цього телевізор не знайде ні колонку, ні телефон. А розпізнавання того, що ви дивитеся, каже LG, вмикається лише за згодою власника, і без нього дані в рекламу не йдуть.
Отже, перед нами дві позиції, і вирішувати, чия переконливіша, кожен буде сам.
Чому телевізор будь-якого бренду знає, що ви дивитесь?
У цій історії є річ, наявності якої не заперечує взагалі ніхто, ні LG, ні Samsung, ні Sony. Називається вона автоматичне розпізнавання контенту, скорочено ACR, і є практично в кожному телевізорі зі смартфункціями останні років десять.
Працює вона просто. Телевізор постійно, з перервою в частку секунди, знімає картинку з екрана і перетворює її на коротку мітку, щось на кшталт відбитка. Мітки він пачкою надсилає на сервер, і там їх звіряють із базою та розуміють, що саме ви дивитесь, фільм, канал чи рекламний ролик. Університетські дослідники, які перевіряли телевізори LG і Samsung, бачили, що LG надсилає мітки раз на 15 секунд, а Samsung раз на хвилину. Насамперед телевізор розпізнає ефірні канали і те, що надходить кабелем HDMI від приставки чи ноутбука. Навіть якщо ви підключили ноутбук і дивитесь із нього кіно, телевізор усе одно бачить картинку.
Перевіряли це й інші експерти. Цього літа американська лабораторія, яка тестує телевізори, дослідила десять моделей різних брендів. Розпізнавання знайшлося в усіх, тільки називається воно всюди по-своєму. Зазвичай вмикається воно в той момент, коли під час першого налаштування натискаєш «згоден», а як його вимкнути, потім доводиться шукати.
Саме через цю технологію в грудні 2025 року генеральний прокурор американського штату Техас подав позови одразу до п’яти компаній: Samsung, LG, Sony, Hisense і TCL. Формулювання було жорстке, телевізори назвали частиною системи масового стеження. Претензія до всіх одна й та сама. Апарат розпізнає, що ви дивитесь, і передає це виробнику, не спитавши дозволу як належить.
Чим закінчилися позови? Першою з прокурором домовилася Samsung, навесні 2026 року те саме зробила LG. Обидві погодилися не збирати дані про перегляд, поки людина ясно на це не погодиться, і показувати під час налаштування зрозуміле пояснення, що саме збирають. Тільки стосуються ці домовленості мешканців Техасу. А от справи проти Sony, Hisense і TCL досі не закриті, причому Hisense суд обмежив у зборі даних ще на самому початку розгляду.
Навіщо виробникам знати, що ви дивитесь?
Телевізор повідомляє виробнику, що у вас на екрані. З цього складається портрет сім’ї: в одному домі дивляться футбол, в іншому серіали, у третьому вранці йдуть мультики. Далі виробник іде до рекламодавця і каже, що в нього є стільки-то сімей, які дивляться футбол, і він може показати їм його ролик. Рекламодавець за це платить.
Рекламу показують на самому телевізорі, у вбудованих безплатних каналах, на головному екрані між іконками додатків і в добірках, які вам пропонують. І продає ці покази не якась стороння контора, а сам виробник. У LG, наприклад, реклама та сервіси на телевізорах за 2024 рік принесли понад 700 мільйонів доларів.
Звідси й інтерес до того, яка техніка стоїть у вас удома. Одну й ту саму рекламу можна показати спочатку на телевізорі, а через годину на телефоні, який підключений до того самого домашнього інтернету. Рекламодавцю це вигідно, адже людина побачить ролик двічі і швидше його запам’ятає.
Чи варто через це переживати?
Скажу прямо, особисто я жодної небезпеки для звичайної людини тут не бачу.
Те, що про нас збирають дані заради реклами, давно стало нормою. Так само поводиться телефон, браузер, будь-який інтернет-магазин. Телевізор просто виявився ще одним пристроєм у домі, який приєднався до цієї компанії.
Зі зламом і прослуховуванням ще простіше. Щоб хтось заліз у ваш телевізор через дірку в системі і слухав розмови на кухні, потрібен інтерес саме до вас. До звичайної сім’ї такого інтересу ні в кого немає.
А от що в цій історії справді неприємно, так це не небезпека, а те, як усе влаштовано під час покупки. Під час першого налаштування вам показують кілька екранів з умовами, ви тиснете «прийняти» й ідете дивитися кіно. Від цього моменту вважається, що ви на все погодилися. Вимикається це потім у глибині меню, де звичайна людина в житті не опиниться. Саме це й не сподобалося прокурору Техасу.
Що можна зробити за п’ять хвилин?
Якщо все це вас усе-таки турбує, дещо зробити можна, і багато часу це не займе. Назви пунктів у меню навмисно нудні, щоб погляд за них не чіплявся, і в кожного бренду вони свої. Шлях може трохи відрізнятися залежно від року випуску телевізора.
- LG. Натисніть на пульті кнопку налаштувань із шестірнею, оберіть «Всі налаштування», потім «Підтримка», «Конфіденційність та умови» та «Угоди користувача». Скасуйте згоду на збір інформації про перегляд, на голосові дані та на рекламу за інтересами й між пристроями. Цей шлях LG вказує і на своєму українському сайті. Окремо вимкніть Live Plus, функцію, яка дізнається, що ви дивитесь. На старіших моделях цей пункт лежить у розділі «Загальні», в «Додаткових налаштуваннях».
- Samsung. Розпізнавання тут називається Viewing Information Services. На нових моделях натисніть на пульті кнопку Home, перейдіть у меню ліворуч і відкрийте розділ конфіденційності (Privacy Choices), а в ньому умови та політику конфіденційності. Зніміть згоду на інформацію про перегляд і на рекламу за інтересами та підтвердіть кнопкою «OK». На старих моделях ці пункти лежать у налаштуваннях, у розділі «Умови та політика».
- Sony. Розпізнавання називається Samba Interactive TV. Знайдіть цей пункт у системних налаштуваннях телевізора та оберіть «Вимкнути» (Disable).
- Hisense. Функція називається Enhanced Viewing Service і вимикається в налаштуваннях. На частині моделей вона є ще й серед режимів зображення, під назвою Enhanced (ACR), і описана як покращення картинки та звуку.
- TCL. Після першого налаштування знайдіть у меню пункт Interactive Service і вимкніть його.
І це не для галочки. Ті самі університетські дослідники перевірили, що після відмови від розпізнавання та реклами в меню телевізори LG і Samsung перестали виходити на зв’язок із серверами, які розпізнають картинку. Реклама на головному екрані при цьому не зникне, вона просто перестане підлаштовуватися під вас. Голосовим керуванням не користуєтесь? У LG для цього достатньо зняти згоду на голосові дані зі списку вище. Заодно повертайтеся в ці налаштування після великих оновлень, адже в меню можуть з’явитися нові пункти.
Більшості цього цілком вистачить. А хто хоче максимуму, може піти далі й залишити телевізор офлайн. Картинку впізнає не сам телевізор, а сервер, куди йдуть мітки, і без інтернету вони до нього просто не дійдуть. Фільми тоді дивіться з приставки або ноутбука через HDMI, і телевізор працюватиме як звичайний екран.
І скажімо чесно: повністю випасти з цієї системи сьогодні вже не вийде, телевізор тут нічим не відрізняється від телефона, годинника чи колонки на кухні. Але панікувати й відмовлятися від нього я б точно не став.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!