Литовський завод Snaigė в Алітусі доживає останні дні. 30 вересня 2026 року директор попросив суд припинити процедуру порятунку компанії (реструктуризацію) і порушити справу про банкрутство. Виробництво зупинено, а всім 190 працівникам, які залишилися, вручають повідомлення про звільнення.
Для Литви це втрата єдиного виробника холодильників у всіх країнах Балтії. Snaigė (литовською «сніжинка») — це та сама «Снайге», холодильники якої знали далеко за межами Литви. Завод пропрацював понад 60 років. В Україні її пам’ятають передусім з 2000-х, коли вона була однією з найпопулярніших марок у наших магазинах.
Перші холодильники були в дерев’яному корпусі
Виробництво холодильників в Алітусі розпочалося 1963 року. Холодильник тоді був рідкістю, 1962-го він стояв лише в 5 сімей зі 100 у всьому Радянському Союзі. Першого року тут виготовили всього 25 штук, і виглядали вони незвично. Корпус у перших моделей був дерев’яний, а на звичні металеві завод перейшов уже за три роки.
Одними з перших масових моделей стали «Снайге-1М» і «Снайге-8». Уже до 1968 року підприємство випустило понад 100 тисяч холодильників.
Підприємство зростало дуже швидко. 1975 року в Алітусі виготовили мільйонний холодильник. 1977-го завод включили до союзного об’єднання «Атлант». Головним у ньому був мінський завод, який і зараз випускає холодильники під цією назвою. А з 1983 року холодильники з Алітуса почали продавати за кордон.
Після СРСР завод не зник
1990 року підприємство перейшло під управління Литви, а ще за два роки його приватизували й перетворили на акціонерне товариство. Згодом, 1995-го, завод перебудували, і він перейшов на холодильники без старого фреону, шкідливого для природи. 2006 року тут зібрали десятимільйонний холодильник, через 43 роки після перших 25 штук.
Четверта марка в українських магазинах
Одним із головних покупців стала Україна. 2002 року компанія відкрила в Києві свою фірму, яка займалася продажами та сервісом. 2007-го в нас купили близько 165 тисяч холодильників Snaigė, і марка була четвертою за популярністю в країні. Того самого року компанія продала загалом рекордні 653 тисячі холодильників.
Завод жив продажами за кордон, туди йшло близько 95% усього, що він робив. Найбільше холодильників везли до Франції, Німеччини, Польщі, Португалії та України. У 2019 і 2020 роках більше, ніж Україна, купували тільки всі країни Західної Європи разом. На нашу країну припадала приблизно п’ята частина всіх продажів.
Чому завод, що пережив СРСР, опинився на межі закриття
Проблеми накопичувалися поступово. Директор заводу пояснював, що ринок домашніх холодильників зайняли гіганти з Китаю, Туреччини та Південної Кореї. Невеликому литовському заводові змагатися з ними ставало дедалі складніше.
Випуск різко скоротився. Колись тут збирали понад 15 тисяч домашніх холодильників на місяць. 2023 року їх виходило трохи більше 5 тисяч, а на заводі працювало близько 300 людей. 2026-го домашніх холодильників робили вже 1,5-3 тисячі на місяць, людей залишилося 190.
Восени 2022 року Snaigė попросила суд про реструктуризацію. Так називають порядок, за якого компанія продовжує працювати та сплачує борги за планом, який затверджує суд. Завод скорочував витрати, здавав в оренду порожні цехи й поступово відмовився від звичайних домашніх холодильників.
Порятунком мала стати інша продукція. Завод почав робити холодильники для зберігання ліків і холодильне обладнання для бізнесу. Замість сотень тисяч порівняно недорогих домашніх холодильників підприємство збиралося випускати менше техніки, але прибутковішої.
Перебудова не встигла дати результату. 2024 року виручка Snaigė становила близько 11,4 млн євро, а чистий збиток перевищив 3,2 млн євро.
63 роки історії закінчуються банкрутством
Боргів перед кредиторами набралося більш ніж на 12 мільйонів євро, і частина з них залишилася від попередніх господарів. 2023 року компанію купили нові власники з Литви, але старі борги лишилися. Грошей на роботу постійно бракувало, а взяти кредит було важко. Тому керівництво відмовилося від подальшої реструктуризації та подало заяву про банкрутство.
Остаточне рішення ухвалить суд. Завод в Алітусі пережив планову економіку, розпад СРСР і приватизацію, а конкуренцію з китайськими та турецькими гігантами, схоже, пережити вже не зміг.
Коментарі