Виявляється тому, що насправді ми зображуємо зовсім іншу частину тіла або й навіть не тіла, а окрему рослину.
Любовне "сердечко" походить від листка плюща. Ця рослина додатковим корінням, що виходять зі стебел, обвиває предмети, поруч з якими зростає. Стародавні греки і римляни вважали цю властивість плюща символом глибокої любові, кохання і прикрашали надгробки зображенням цієї довговічної, стійкої ліани. Мабуть, з часом значення символу трансформувалося, і він перетворився на знак вічної любові.
Втім, професор психології з Університету Роанок у Вірджинії (США) Гальдіно Пранцароне дотримується іншої думки. Вивчаючи походження і символіку католицького Дня святого Валентина, він дійшов до висновку, що знак "сердечка" - це стилізоване зображення... жіночих сідниць.
Як вважає дослідник, стародавні греки, поклоняючись богині кохання Афродіті, особливо відзначали досконалу форму її стегон. Афродіту Калліпіга (дослівно - «передкраснозаду») шанували в Сіракузах, де був збудований храм на її честь. Середньовічна Європа, на думку професора, запозичила цей язичницький символ, дещо змінивши його форму і надавши йому нового значення, відзначає група Книга рекордів.
