Корисні поради щодо підготовки ірисів до зими

Багато квітникарів відправляють ірис на зимівлю за принципом "самостійно засохне і відпаде". Це зовсім неправильний підхід, адже він є вкрай ризикованим — так, зимостійкі іриси можуть і впоратися, а ось квіти більш ніжних сортів напевно постраждають, інформує Ukr.Media.

Загубитися у різноманітті сортів ірису нескладно — усі відтінки від білосніжних до майже чорних і усі розміри від дрібних, що ледь піднімаються з трави, до гігантів, які заввишки з першокласника, заплутають навіть досвідченого флориста. Але підготовка ірисів до зими є однаковою для усіх видів і сортів, як цибулинних, так і кореневищних.

Обрізка ірисів

Листя ірисів, яке є підсохлим і підгнилим з країв, часто стає притулком для збудників захворювань, а також місцем зимівлі шкідливих комах. Щоб не збільшувати кількість проблем у власному саду, листя необхідно обрізати на висоту у 10-15 см і видалити з ділянки.

Якщо говорити про те, коли обрізати іриси на зиму, то орієнтуватися слід на ваш регіон. У середній смузі це робиться перед першими заморозками, на початку листопада. Відповідно на півночі починати можна раніше, на півдні — пізніше. Якщо ж не хочете вгадувати терміни і моніторити прогноз погоди, обріжте листя ірисів у період дощів — це забезпечить рослині краще провітрювання і не дасть воді застоюватися у корінні.

Обрізати квітки разом з зачатками насіння на ірисах потрібно одразу після квітнення, а через два тижні після нього — й самі стебла квітів. Від квітконосів має залишитися не більше 2 см — це дозволить уникнути гниття.

Посадка і пересадка ірисів восени

Садити іриси можна як навесні, так і восени. Однак якщо ви хочете, щоб цибулинні іриси напевно порадували вас квітненням наступного сезону, то надайте перевагу осінній посадці.

Усі види ірисів краще зростають, квітнуть і зимують під час посадки на узвишші, яке добре провітрюється та освітлюється. Застій вологи або щільні ґрунти вони не полюбляють, тому для ірисів варто обирати ділянку з добре дренованим ґрунтом.

Осіння посадка і пересадка ірисів здійснюється одразу після того, як у рослини висохло листя. Цибулини очищають від ґрунту, відокремлюють дитинку, потім посадковий матеріал просушують і висаджують на нове місце наприкінці вересня або на початку жовтня. Теплу пору року рослини використовують для того, щоб вкоренитися, а ось у зростання піти вони не встигнуть.

Кореневищні іриси після поділу висаджують аналогічним чином. Причому й ті, й інші свіжопересаджені квіти треба обов'язково укрити на зиму, незалежно від їх сорту, адже вони ще занадто слабкі для самостійної зимівлі.

Укриття ірисів на зиму

Зимостійкість ірисів, а це означає, що й необхідність в укритті на зиму, залежить від їх сорту і виду. Найбільш крихкими і ніжними є цибулинні голландські, японські та іспанські сорти (Wedgwood, Cajanus), кореневищні іриси (ірис гребінчастий, ірис безіменний, ірис озерний), а також усі високорослі сорти ірису бородатого.

Більш стійкі до наших зим іридодиктіуми (ірис Виноградова, ірис Данфорда, ірис сітчастий), а також британські цибулинні сорти. З кореневищних ірисів до цієї групи можна зарахувати ірис безлистий, ірис Біберштейна і ірис карликовий.

І нарешті, спокійно зимують навіть у найсуворіші роки дикорослі безбороді іриси (ірис болотний, ірис щетинистий, ірис східний і ірис жовтий).

Перед тим як укрити іриси на зиму, необхідно розпушити міжряддя і обробити верх кореневищ та залишки листя фунгіцидами (Алірин-Б, Бактофіт, Вектра, Гамаїр і т. д.). А ось якщо ви вирішите підгодувати іриси на зиму, то обирайте мінеральний комплекс без азоту.

Якщо іриси третьої групи можна відправляти на зимівлю після обрізки і обробки без додаткових зусиль, то з першими двома доведеться повозитися. Вкривати іриси на зиму потрібно з початком заморозків, коли період дощів завершився, тобто приблизно у середині — другій половині листопада. Робити це раніше не варто, адже під час опадів укриті іриси можуть випріти. Для укриття відмінно підійдуть торф, перегній, стружка або солома. Укрийте ірис таким чином, щоб над цибулинами або корінням був 10-сантиметровий пухкий шар, а зверху покладіть ялинове гілля.

Якщо ви помітили, що цибулинні іриси деяких сортів на вашій ділянці регулярно вимерзають, вчиніть з ними, як з гладіолусами — викопайте на зиму. Робити це потрібно після повного висихання листя. Обрізані і оброблені інсектицидами цибулини необхідно просушити протягом місяця за температури близько 25° C, а потім зберігати у сухому прохолодному приміщенні.

Навіть зимостійкі сорти кореневищних ірисів необхідно вкривати у перший рік життя і після настання 4-5-річного віку, коли коріння починає виступати з-під землі.

Навесні іриси пробуджуються рано і спокійно переносять коливання температури, тому знімати з них укриття можна, щойно зійде сніг у саду. Під денним сонцем ви легко виявите усі виниклі протягом зими проблеми. Можливо, укриття не допомогло, і частина ірису все ж таки підмерзла. Тоді йому знадобиться лікування:

1. Обережно видаліть усю кашку з загиблого листя, вичищаючи її до твердої тканини.
2. Обробіть зріз листочка розчином марганцівки насиченого винного кольору.
3. Присипте ранки золою або товченим вугіллям.

Така обробка дозволить ірису заквітнути цього року і не дасть початися процесу гниття.

Завжди можна сказати — "Навіщо мені ці зусилля? Іриси заквітнуть й без них!". Але повірте, коли ви побачите, наскільки вдячними можуть бути ці рослини і як пишно та дружно вони квітнуть після безтурботної зимівлі, ви й не згадаєте про витрачений час.