Удача — це і об'єкт жадання, і предмет забобонів. Так, вважається, що існує два типи везунчиків: ті, хто «колекціонують» сприятливі випадки просто тому, що народилися під щасливою зіркою, і ті, на кого подарунок звалився з неба (лотерейний виграш, доленосна зустріч, незрозуміле одужання...), передає Ukr.Media.
Психолог Філіп Габийе вважає, що цей постулат потребує доповнення, інакше ми залишимося в рамках магії і фаталізму. «Дійсно, випадкове везіння зустрічається, але є й інший вид удачі, яку можна «підштовхнути» і культивувати, і така удача доступна всім».
Цей підхід відповідає поглядам Річарда Вайзмана (Richard Wiseman), психолога з британського Хертфордширского університету, фахівця з «фактору успіху»*. Вивчення сотень щасливих людей дозволило йому встановити, що існує два види удачі: пасивна (виграти в лото) і психологічна, яка виникає в результаті вольового рішення, усвідомленого формулювання особистої позиції. Інше його відкриття полягає в тому, що удача другого виду може поновлюватися, чому психолог і називає її «довготривалої удачею».
І той, і інший вид удачі має п'ять складових, вважає Вайзман: своєчасна зустріч (правильна людина в потрібний момент), ключова інформація, яка виявилася доречно, відкритість новому (можливість придбання позитивного досвіду), несподіваний запит і доленосна подія, що порушує звичний плин життя.
«Щоб продовжити удачу, — уточнює Філіп Габийе, — потрібно підготувати грунт, в якій зерна сприятливих можливостей зможуть розвинутися і зміцнитися». Це можливо, тільки якщо ми зможемо засвоїти наступні чотири установки.
«Щоб генератор удачі заробив, він повинен бути запрограмований і відрегульований в залежності від обраного нами напрямку, — стверджує психолог. — Тоді він додасть сенс тим подіям, які з нами відбуваються, і «згенерує» удачу: саме наші цілі, які забезпечують роботу генератора, дозволять нам її знайти».
Канадський психолог Альберт Бандура, відомий своєю концепцією самоефективності, писав майже 30 років тому: «Наша людська природа частково керується тим вибором особистих цінностей і норм, що ми виконуємо. Механізми того, в чому ми бачимо свою цінність як особистості, почасти визначають вплив наших зустрічей на напрям нашого соціального розвитку». Так, якщо немає завчасно ясною інтенції, немає і тривалої удачі. Це не означає, що треба починати з детального планування проекту. Мова йде скоріше про те, щоб визначити свої бажання, відчути, в якому напрямку хотілося б розвивати своє життя, який вкласти в нього сенс.
Позитивна інтенція — це квінтесенція життєво важливих бажань, щоб визначити їх, потрібно зрозуміти, що дає нам відчуття внутрішнього розквіту, що може стати рушійною силою всього життя. «Що висловлюється в мені? В чому я потребую, чого хочу?» Ось ті питання, які ляжуть в основу нашого шляху до успіху. Потім кожному належить конкретизувати свої очікування, надати плоть своїм намірам: завести щоденник, отримати освіту, зустрітися з тими, чиї бажання схожі на наші.
Це означає бути внутрішньо готовим помітити нове, максимально сприйняти те, що відбувається навколо нас. «Це загальна установка на уважність і постійне пильнування, що дозволяє нам вловити цікаву інформацію, миттєво побачити перспективи нового знайомства, спрямувати енергію в певному напрямку.
Таким чином ми багаторазово підвищуємо наші шанси, незалежно від того, чи вважаємо ми себе причетними до появи цих можливостей чи ні». Роблячи час від часу паузу, щоб відключитися, ми дозволяємо працювати нашої інтуїції і звільняємося від влади супротивників удачі — рутини і автоматичного мислення.
«Найщасливіші не позбавлені від ударів долі або несподіваних неприємностей, але вони вміють ефективно та з довгостроковим результатом «переробляти» свої невдачі, — продовжує психолог. — Не віддаючись на волю гніву, печалі або злопамятности, вони шукають в собі причини невдачі, знаходять правильну оцінку, враховуючи обставини, і, нарешті, піддають свій провал «вторинної переробки». Для початку вони відокремлюють випадкове чи закономірне від того, за що вони самі (нехай частково) несуть відповідальність. «Вони також можуть парадоксальним чином виявити у самому серці своєї невдачі зародки удачі, адже майже завжди все могло бути гірше».
Нарешті, вони задаються єдиним значущим у такій ситуації питанням: що я можу винести з цієї халепи? Або, інакше кажучи, як і за яких умов я зможу перетворити її в щось позитивне? Як мені зараз поступити, щоб обернути її на свою користь? Чого мене навчило це подія? Як я можу використовувати ситуацію, щоб зустріти нових людей, отримати нову інформацію, відкрити нові світи?
Останнім етапом «переробки» стає «перезапуск» генератора шансів, з тим щоб він зумів тепер відкрити нові двері, знайти інші шляхи. Зайнятися новою справою, відновити стосунки із старими знайомими, приймати і посилати запрошення, збирати інформацію на хвилюючу нас тему... Кожному доведеться самому знайти спосіб впустити свіжий вітер у свій світ і додати в свою удачу нові інгредієнти, як би вони не називалися — своєчасна зустріч, ключова інформація, новий світ, несподіваний запит...
«Удача — це інші», — стверджує Філіп Габийе. Чим ширша мережа наших особистих контактів, чим більше тих, з ким ми знайомі, тим вище ймовірність того, що з нами станеться щасливий випадок. Річард Вайзман уточнює: щасливим людям «властиво сподіватися, що їхні стосунки з іншими будуть плідними». За умови, звичайно, що, вступаючи у відносини, ми виявляємо великодушність, увагу до іншого і надаємо послуги безоплатно, інакше знайомства зводяться до корисливого і эгоистичному поповнення списку контактів. Ось чому крім зв'язків як таких нам потрібна енергія дарування себе, інакше основу для тривалого везіння закласти не вдасться. Це означає, що ми самі повинні стати для інших талісманами, приносити їм удачу.
«У любові, знань і удачі є щось спільне: вони створені, щоб безперервно циркулює в суспільстві, зв'язувати людей і створювати загальнолюдські цінності, — стверджує психолог. — Щоб приносити удачу іншим, достатньо приділити їм увагу і час, бути готовими їх вислухати. Повідомити співрозмовнику важливі відомості, відкрити йому нове поле можливостей, але також бути поруч у разі невдачі, щоб допомогти звернути її шанс для зміни на краще». Проявляючи співчуття і солідарність, ми не тільки забезпечуємо собі запас майбутніх успіхів, але і наповнюємо життя змістом і глибиною, спростовуючи сумно відому максиму «Людина людині вовк».
