Міфи про зради: розвінчуємо поширені помилкові уявлення

Для більшості людей подружні стосунки є важливою стороною життя і навіть власної ідентичності. У відносинах ми маємо можливість задовольнити свої важливі потреби, отримати любов, тепло та підтримку, "залікувати" рани, будувати майбутнє та відчувати багато цінних почуттів. Але з тим же сфера особистих відносин є однією з найскладніших. Там буває некомфортно, страшно та навіть боляче. Одна з найскладніших тем у відносинах — ревнощі та зрада. Нас ніде не вчать будувати здорові та теплі стосунки. Небагато людей мають "правильний" приклад у своїй сім'ї, хоча потреба в таких стосунках є майже у всіх, інформує Ukr.Media.

Розглядаємо тему зрад з точки зору сучасної психології, аналізуємо та пояснюємо міфи, що склалися навколо цього питання.

Міф: Партнерові, що зраджує, чогось не вистачає у стосунках, і він шукає це на стороні

Буває й так, але не завжди. Часто партнер може бути цілком задоволений стосунками, а на стороні отримувати щось інше, не пов'язане зі стосунками взагалі. Зрада або її можливість може сильно впливати на самооцінку. У нас чомусь прийнято (особливо щодо жінок) говорити, що тобі зраджують, бо ти чогось не даєш. Це лише посилює фрустрацію і викликає почуття провини. За зраду відповідальність несе той, хто зраджує. Хоча, справді, важливо розбирати, що було у стосунках до зради, та дивитися на системні причини. Адже роль можуть відігравати багато факторів: стосунки між партнерами, образи, патерни батьківської сім'ї, стреси, індивідуальні особливості та навіть фізичні хвороби.

Міф: Чоловік шукає різноманітності в інтимному житті, а жінка емоції

По-перше, чоловікові теж можуть бути потрібні емоції, а жінці — фізичне задоволення. По-друге, причин так багато, що зводити їх до одного правила просто нереалістично. Різноманітність зовсім не означає приємні переживання. А емоції можуть бути пов'язані з інтимом.

Дуже неправильно думати, що чоловіки — це тварини, якій тільки одне й треба, а жінки — це такі німфи, які йдуть на зраду лише за наявності кохання чи глибоких чуттєвих переживань. Ну це взагалі не так. Чоловіки теж можуть відчувати гору почуттів, а жінки хотіти одного. Ми всі дуже різні.

Міф: Чоловіки полігамні, а жінки — моногамні

Це просто маячне твердження. З погляду наукової антропології (і біології взагалі), ми як вид не можемо мати різні установки у виборі прихильності. Не можуть бути кішки моногамні, а коти полігамні. Це звучить дивно та псевдонауково. Людський вигляд, як кажуть справжні вчені, належить до виду, що дотримується «серійної моногамії», тобто прихильності до одного партнера якийсь період часу (хоч на рік, хоч на життя). З еволюційної точки зору, це забезпечує оптимальне для нашого виду вирощування потомства.

Міф: Зраду можна передбачити або не провокувати

Таке переконання, звісно, знімає тривогу, але воно безпідставне. Всі ці «порожні яєчка», контроль та обмеження свободи партнера, ревнощі ніяк не захищають від зради. Той, хто зраджує зазвичай робить це свідомо. Це завжди спочатку вибір, а далі вже решта. Ви можете бути найкращою у світі дружиною або найкрутішим чоловіком, але зустрітися зі зрадою. Тому що причин більше, ніж заведено вважати.

Міф: Якщо людина одного разу зрадила, їй більше не можна довіряти

Комусь ні, комусь так. Немає такого правила у психіки. Зради це не важкі наркотики, що викликають залежність. Це елемент поведінки людини, знову ж таки, вибір. Буває так, що людина вважає свої зради нормою, тоді нічого її зупинити не зможе. Буває інакше: людина може прийняти зраду як помилку, негативний досвід, усвідомлений крок і як завгодно ще, і вибрати так більше не робити.

Міф: Про зраду треба обов'язково розповідати

Хтось зараз зазнає агресії, але багато психологів так не вважають. Іноді факт зради краще приховати від партнера, хоча тут потрібно враховувати безліч нюансів. Партнер, який розповідає про зраду, зазвичай робить це не для чесності. А для того, щоб розділити нестерпну напругу з партнером. Перш ніж розповісти, слід подумати про наслідки. Навіщо ви це робите, що ви отримаєте в результаті, і наскільки це є цінним у відносинах? Той, хто зрадив, повинен "мучитися" наодинці з цим, особливо якщо партнерові від цього буде дуже боляче. Тут, правда, краще спочатку сходити до психолога, потім приймати рішення: розповідати чи ні.

Міф: Емоційна зрада страшніша, ніж статевий контакт

Часто можливо почути, що флірт, увага чи навіть думки про інших страшніші, ніж безпосередньо близькість на стороні. Тут все також неоднозначно. Часто ці штуки виходять з нашого типу прихильності, травм та стосунків зі світом загалом. Для кожної людини є власний критерій, що таке зрада. Для когось це близькість, для іншого — лайк під фото чи розмова про особисте. І все це нормально, якщо ви так вважаєте. Головне, щоб усередині пари ви знали, що можна робити, що не можна і чому. І обидва з цим погоджувалися.

Міф: У відкритих відносинах немає зрад

Якщо пара погоджується на відкриті стосунки, де дозволені інтимні зв'язки з іншими людьми, це не означає, що проблеми зрад і ревнощів автоматично зникають. Зрада — це порушення домовленостей між партнерами. Навіть якщо пара дозволяє інтимні стосунки з іншими, це не означає, що все дозволено. У таких відносинах можуть бути узгоджені певні обмеження, наприклад:

• Заборона на емоційну прив'язаність до інших;
• Уникнення любовних трикутників;
• Заборона на народження дітей поза парою;
• Обмеження щодо місця і часу зустрічей з іншими;
• Правила щодо уваги до партнера;
• Домовленості щодо стосунків з колишніми;

У відкритих стосунках навіть складніше встановити чіткі межі. Тому партнерам потрібно приділити більше часу обговоренню правил, щоб уникнути болісних ситуацій у майбутньому.

Міф: Партнеру, що зраджує, легше

Це не завжди правда. Партнер, який зрадив, часто переживає багато складних і суперечливих почуттів: сором, страх, агресію, тривогу. Якщо ми не говоримо про людей, які свідомо нехтують почуттями своїх партнерів, то зазвичай ситуація дуже складна емоційно. Часто ті, хто зрадив, самі шкодують про те, що сталося, і хотіли б повернути все назад.

Міф: Вибачити зраду не можна

Можна. І хтось це робить. Іноді це дається просто, інколи складно. Не всі можуть таке пробачити, не всі можуть забути та йти далі. Тут немає жодного правильного правила. Для того, щоб пара пройшла через зраду, потрібно пройти певні етапи трансформації і краще це робити в терапії, де психолог дбайливо проведе через усі труднощі. І не факт, що у пари це вийде.

Усе дуже індивідуально.