Жіночий допитливий розум намагається зрозуміти причину провести роботу над помилками. Він починає розкладати все по поличках: краса, господарність, інтелект. Вірність, порядність. Або їхня відсутність, інформує Ukr.Media.
Наприкінці 90-х прилавки книгарень заполонили брошурки: "Як стати стервом", "Як одружитися за 10 днів", "Як повелівати чоловіком". Їх розбирали як гарячі пиріжки. Але чи відкрили вони комусь очі на життя? Показали дорогу до щастя?
Потім у моду увійшла теорія, що чоловіки вживаються лише з самодостатніми, самостійними, невибагливими жінками. Але й цю теорію практика спростувала.
Дівчина скаржиться психологу:
"Чоловіки поруч зі мною не затримуються. І це не дивлячись на мою зовнішню привабливість, наявність своєї квартири та двох вищих освіт. Я нічого не прошу у чоловіка, не хочу від нього залежати. У мене все є. Крім щастя".
Психолог відповідає:
"Ваші стосунки тримаються виключно на емоціях. Саме швидкоплинне та ефемерне, що є у людини. Вони блискавичні. Вони чіпляють, але не прив'язують. Просять, але не роблять. Вимагають, але нічого не пропонують натомість. Вони вимотують людину до спустошення."
Чим сильніше почуття, тим швидше вони закінчуються. І починається: Емоцій мало! Дій! Вчинків!
Жінка, ображаючись і відвертаючись, у свідомості чоловіка виглядає як жебрак із простягнутою рукою. Викликає почуття провини.
Гострі емоції багато хто плутає з любов'ю. Висувають претензії: чому ти мене більше не любиш? Що відповісти людині на це питання? Відповідати нічого не хочеться, хочеться просто втекти.
Одних емоцій мало. До них має ще щось додаватись. Загальні інтереси та цілі, боротьба за права, за ресурси, діти. Розуміння та довіра. Взаємний інтерес до особи один одного. Зовнішність та квартира вторинні.
Завжди здається, що нас люблять за те, що ми добрі. А не здогадуємося, що люблять нас через те, що добрі ті, хто нас любить.
