Теорія про населеність природного супутника Землі має більш ніж 50-річну історію, з тих пір, коли астронавт Ніл Армстронг, який першим із людей ступив на поверхню Місяця, шокував вчених своїм повідомленням про інопланетні кораблі, що стояли по периметру кратера, передає Ukr.Media. Однак гіпотеза про наявність на Місяці баз прибульців, меркне перед виявленням каменів "плазунів" по поверхні супутника.
Рух каменів, які залишають за собою явний доказ у вигляді чіткого сліду, було помічено дослідниками ще 40 років тому. З тих пір цей факт був відкладений на десятиліття в скарбничку загадок, які потребують особливих знань. Тим не менш, всі зонди, запущені з Землі, так чи інакше, продовжували слідкувати за феноменом. З часом світове наукове співтовариство прийшло до висновку, що пора визначитися з феноменом, назвавши речі своїми іменами.
Були опубліковані результати комплексних досліджень, які підтвердили приналежність каменів до представників неорганічної життя. Таке пояснення загадкового явища тягне за собою безліч інших відповідей на запитання. Наприклад, про те, що Місяць, будучи уламком Землі, при ударі астероїда, зумів зберегти в своїх надрах зачатки різноманітних видів життя. Давно відомо про великих порожнинах всередині супутника, які можуть приховувати не тільки найпростіші форми існування видів місячної фауни.
