Вчені навчилися повністю "відключати" тягу до солодкого

Дослідники змогли маніпулювати сприйняттям солодкого і гіркого смаків у лабораторних мишей, впливаючи на різні зони мигдалеподібного тіла. Результати роботи допоможуть розібратися, як мозок реагує на солодку їжу, передає Ukr.Media.

Дослідники з Колумбійського університету виявили, як пов'язані зони мозку, що відповідають за сприйняття солодкого і гіркого смаку та відчуття задоволення або відрази. Вченим вдалося перепрограмувати сприйняття смаку у лабораторних мишей: тварини насолоджувалися гіркою їжею і відмовлялися від солодкої.

На більш ранніх етапах досліджень дослідники виявили, що за розпізнавання солодкого і гіркого відповідають різні групи клітин у роті і на язику гризунів. Сигнали про те, який тип їжі їсть миша, також надходили в різні зони частин кори головного мозку, пов'язані з обробкою інформації про смак.

У новій роботі вчені досліджували ще одну зону мозку, окремі частини якої пов'язані з сприйняттям солодкого та гіркого, – мигдалеподібне тіло (амигдалу). В експериментах використовували особливу частину мишей, отриману з допомогою методів генної інженерії, – їх нейрони були чутливі до світла. В мозок тварин імплантували оптичне волокно, яке підвели до зон, які відповідають за сприйняття гіркоти і солодкого.

У першому експерименті миші нічого не їли: "солодкого" або "гіркого" зони активували, коли тварини заходили в певні ділянки приміщення, в якому проводили дослід. "Гірку" ділянку гризуни намагалися уникати, надаючи перевагу "солодкій". Воду, розміщену в цих місцях, вони сприймали по-різному: жадібно пили неподслащену, розміщену в "солодких" дільницях, але ігнорували воду з "гіркої" території. Потім стимуляція зон, що відповідають за сприйняття солодкого, змусила мишей із задоволенням їсти гірку їжу – і навпаки.

На наступному етапі вчені "відключили" активність клітин амігдали з допомогою лікарського препарату. Після цього гризуни перестали віддавати перевагу солодкому: вони їли і те і інше. При цьому додаткові досліди показали, що тварини все ще розрізняли смаки, стимуляція приглушувала тільки зв'язок між солодким смаком та приємними емоціями.

Автори роботи вважають, що подібні зони сприйняття солодкого і гіркоти можуть існувати і в людському мозку. Якщо їх вдасться виявити, дослідники зможуть більше дізнатися про те, як виникає надмірна тяга до солодкого, яка часто стає однією з причин ожиріння або розладів харчової поведінки.