Кожна людина, яка хоча б раз була у метро, напевно, звертала увагу на те, що поручень ескалатора рухається зі швидкістю, відмінною від швидкості руху сходинок. Він може повзти повільніше або, навпаки, йти швидше. Всупереч тому, що цю тонкість рано чи пізно помічає кожний, майже ніхто не замислюється над тим, чому так було зроблено, інформує Ukr.Media.
Суть питання в тому, що на ескалаторах невеликої протяжності пасажири метрополітену (як правило) просто не встигають відчути, що сходи та поручень рухаються з різною швидкістю. Річ у тім, що різниця між їх ходом часто не така вже й велика. Однак вона є і зроблено подібне зовсім не просто так. Для того, щоб «відчути різницю», варто прокотитися на якому-небудь по-справжньому довгому ескалаторі.
Ті, кому доводилося їздити на ескалаторі на глибоких зупинках, знають, що за час підіймання (або спуску) доводиться перекладати руку з місця на місце від двох до чотирьох разів.
В деякому сенсі різниця швидкостей поручня і сходинок зроблена саме для підтримки пасажира в тонусі. Річ у тому, що якби ручка рухалася з тією ж швидкістю, то на виході з ескалатора пасажир метро потрапляв би в травмонебезпечну ситуацію. Виною всьому інерція: на виході зі сходин, що їдуть, швидкість тіла досить висока. Якщо в момент сходження не відпустити руку зі стрічки, то можна легко втратити рівновагу і впасти, але тільки за умови, що поручень рухається з тією ж швидкістю, що і сходи. Людина б просто не встигала б розтиснути руку.
Саме з цієї причини поручень рухається на 2-5% швидше сходинок. Дані показники прописані в технічному регламенті відповідного устаткування метрополітену. Таким чином, рука завжди трохи випереджає тіло й у людини є декілька додаткових секунд, щоб опустити руку. Крім того, є чимало людей, у яких від монотонного руху може почати крутитися голова і навіть статися напад заколисування. Асинхронність рухомих елементів дозволяє цього уникнути.
