Відомо, що відразу після свого формування, близько 4,5 мільярда років тому, Земля нагадувала пекло: поверхня планети була повністю покрита магмою і незліченними вулканами, що вивергали лаву і газ. А ось з атмосферою молодої Землі далеко не все так однозначно — серед іншого зрозуміло лише те, що вона обмінювалася газами з магмою, інформує Ukr.Media.
Міжнародна група вчених вирішила пролити світло на це питання і створила в лабораторії штучну магму. Для цього дослідники змішали порошок, склад якого був ідентичний складу розплавленої мантії, а потім нагріли його до температури близько двох тисяч градусів. Вчені підкреслюють, що це виявилося непросто і зажадало новітніх технічних досягнень — спеціальної печі, нагрівання якої здійснювали за допомогою лазера. Така установка повинна була забезпечити і аналіз взаємодії газів з магмою, які вчені "запускали" навколо останньої.
Гази мали різний склад, і при взаємодії з кожним з них трохи змінювався склад і самої магми. Відмінності в тому, як окислюється в ній залізо. Потім отримані результати порівняли зі справжніми породами, які сьогодні складають земну мантію, — перидотитами. Річ у тім, що окислення в них досі залишається під впливом тієї первозданної атмосфери, яка була у молодої Землі.
Порівнявши свої результати з справжніми породами, вчені змогли визначити, що після охолодження магми наша планета мала злегка окислену атмосферу, в якій головним компонентом був вуглекислий газ. У ній також були присутні азот і невеликі домішки води. Майже в 100 разів більше, ніж сьогодні, був і тиск на поверхні, а атмосфера була куди більш гарячою.
Таким чином, дослідники дійшли висновку, що атмосфера молодої Землі виявилася схожа з тією, що існує сьогодні на Венері. Тобто на обох планетах були схожі умови, але остання згодом втратила воду через близьке знаходження до Сонця. Земля ж накопичувала її у вигляді океанів, які поглинали вуглекислий газ, знижуючи його рівень в атмосфері.
Крім іншого, дослідження показало, що в молодій атмосфері не було в достатній кількості певних газів (наприклад, аміаку і метану). Отже, знаменитий експеримент Міллера-Юрі, який демонструє зародження життя при взаємодії електрики блискавок з цими газами, було б важко реалізувати.
