Як монтувати полікарбонат, щоб теплиця потім пережила зиму

Якось пізно ввечері, замість того, щоб спати, я гортав стрічку і натрапив на допис одного блогера. Чоловік із неабиякою гордістю розповідав, як вони з бабусею героїчно лагодили теплицю, котру взимку просто розчавило снігом. Головним його осяянням стало те, що він нарешті — на десятий рік колупання в землі помітив на внутрішньому боці полікарбонату якусь прозору плівку і здер її.

Текст подавався як одкровення, гідне Нобелівської премії. Але справжня драма розгорталася в коментарях. Туди збіглися практики і просто зрівняли автора з землею. Виявилося, що за цією зворушливою родинною історією тягнеться такий шлейф технічних ляпів, що дивно, як та теплиця взагалі достояла до зими.

Я витратив трохи часу, відфільтрував будівельний снобізм коментаторів і зібрав до купи їхній колективний біль. Бо робити помилки — це нормально, але переробляти дах щовесни — надто виснажливо. Тому ось вам список чужих помилок.

Про фокус із плівкою

Дехто з дачників роками не знімає цю внутрішню прозору плівку. Кажуть, вона створює особливий мікроклімат. Це приблизно як їсти ковбасу разом із целофановою оболонкою. Плівка з обох боків листа — це просто транспортувальне пакування. Якщо її залишити, від літньої спеки та вологості вона намертво прикипить до пластику. Потім почне кришитися, стане каламутною і перекриє сонячне світло. Її треба знімати з обох боків рівно перед тим, як ви почнете крутити лист до металу.

Де тут сонце, а де помідори

Блогер із бабусею пропустили найцікавіше — те, що б'є по гаманцю найболючіше. Полікарбонат не однаковий з обох боків. Захист від ультрафіолету там лише один, лицьовий. Покладете лист не тим боком — сонце просто випалить його наскрізь. Роки за два-три пластик пожовтіє, стане крихким, як старе печиво, і посиплеться від першого ж граду.

Виробники не просто так ліплять на один бік кольорову плівку з написами. Це і є лицьовий бік з УФ-захистом, він має дивитися в небо. А та прозора плівка — це внутрішня сторона, їй місце в теплиці.

Товщина гаманця і міліметри

В інтернеті повно фахівців, які закочують очі й вимагають купувати листи на 6, а то й 8 міліметрів, мовляв, четвірка — це гроші на вітер. Звучить гарно, поки не подивишся на цінники. З нинішніми цінами 8-міліметровий полікарбонат може коштувати втричі дорожче. До того ж він важкий. Якщо ви покладете цей панцер на типовий дешевий каркас із тонкого профілю 20х20, теплиця просто складеться під власною вагою, навіть снігу чекати не доведеться.

Я дивлюся на речі простіше. Немає нічого соромного в 4-міліметровому листі, якщо це ваша свідома стратегія.

Тут є два шляхи. Якщо у вас є зайві гроші і міцний каркас (профіль від 20х40, відстань між дугами 50-60 см) — беріть 6 або 8 мм. Зробили і забули на десять-п'ятнадцять років.

Якщо ж бюджет тисне і ви берете 4 мм — це абсолютно нормально. Але є один нюанс. Восени не полінуйтеся збити з дощок Т-подібні підпорки і поставити їх всередині під дуги. Це забере навантаження з пластику, і дах спокійно переживе снігопади.

Чим це все тримається

Бажання взяти жменю звичайних саморізів і прикрутити все намертво — природне, але згубне. Ви дірявите матеріал. У ці дірки затікає вода, взимку вона замерзає і рве соти зсередини, а влітку там селиться чорна пліснява.

Хтось радить кріпити все стяжними оцинкованими стрічками. Вони просто перекидаються через дах і притягують лист до дуг. Нічого не треба свердлити. Прекрасний варіант, якщо ваша ділянка захована від вітрів і взимку її завалює снігом.

Але якщо ви живете на Півдні або теплиця стоїть у чистому полі, де гуляють протяги, ці стрічки зіграють злий жарт. Вітер просто задме під полікарбонат, він почне ляскати, і рано чи пізно ваш дах емігрує до сусідів. Для вітряних ділянок потрібна жорстка фіксація — спеціальні термошайби. Вони тримають лист, герметизують отвір від саморіза і дозволяють пластику нормально звужуватися-розширюватися при зміні температури.

І ще одна дрібниця. Відкриті зрізи листа (торці) треба заклеїти спеціальною паропропускною стрічкою. Якщо цього не зробити, в соти наб'ється пил, бруд і залізуть зимувати комахи. Видовище так собі.