В далекому 2003 року саме слово Європа на багатьох простих латвійців справляло магічний ефект. Латвію цікавили три основні пункти: гроші(Єврофондові і субсидії), відкриті кордони, вільний ринок і безпека.Причому останній пункт для багатьох,як відкрито говорять лише сьогодні,став визначальним аргументом на користь ЄС. Незважаючи на те що Латвія на той момент вже була членом НАТО, великого східного сусіда - Росії, боялися тут завжди. Крім того, говорячи "так" Європі, багато керувалися принципом "з двох зол...": повна незалежність Латвії - це розкіш, яку чисто економічно дозволити собі ми не можемо. Тоді варіанта два: Захід чи Схід. Якщо не ЄС,то Росія. А назад до Росії для переважної більшості латишів було схоже на страшний сон. Ось і сьогодні, говорячи про питання безпеки Латвії, екс-міністр оборони і екс-міністр МЗС, а нині депутат Європарламенту Артіс Пабрікс нашому виданню з гордістю пророка каже: "От невступили б тоді, сьогодні могли б опинитися на місці України!".
Вступили, віддавши на загальнонаціональному референдумі 20 вересня 2003 року близько двох третин голосів за приєднання до Європейського союзу. І 1 травня 2004 Латвія стала повноправною країною-членом Європейського союзу. Проте суперечки про правильність такого кроку все ще тривають. "В умовах, коли в ЄС вступали всі країни Балтії, для Латвії залишатися осторонь було б просто економічним самогубством, - впевнений депутат Сейму Борис Цилевич.- Сама ж сусідня Литва нас б і задавила: вона б отримувала дотації на експорт, а ми - ні".
Але є й інша думка. "Латвія не тільки прожила б без ЄС, але навіть процвітала б", - упевнений головний редактор порталу IMHOclub.lv Юрій Алексєєв. - Зовсім не обов'язково маленькій, але прицьому транзитній країні, вступати кудись. Можна було б відмінно розвиватися і в транзиті, і втранспорті, і в логістиці, і в банківській сфері, як ми і робили протягом першого десятиліття своєї другої незалежності. Ми цілком могли б не тільки жити окремо, але і процвітати, існуючи на межі двох систем - західної і східної, не входячи ні туди, ні сюди. Адже ми як самостійна економічна одиниця не існуємо ні там, ні там. А на стику, на перехресті, вижити можна", інформує Ukr.Media.
Центр Риги, 1993 рік. У розвиток країни, і в тому числі - транспорту, Євросоюз вклав за десятьроків 10 млрд євро.
2014 рік. Повністю замінили міський громадський транспорт і дорожнє покриття.
ЩО ПРИДБАЛИ?
Мрії про європейські гроші почали збуватися негайно. В рамках програми європейського фінансування дійсно стали надходити грошові
кошти з Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду та Фонду Кохезіі, а ще - в рамках двох громад ініціатив EQUAL і INTERREG і з Європейського фонду розвитку сільського господарства та Фонду розвитку рибництва. Всього на період з 2007 по 2013 рік для Латвії під всі ці проекти виділено приблизно 5,63 млрд євро. Для порівняння: на першому етапі фінансування (2004-2006роки) Латвія отримала із структурних фондів Європи приблизно 1,355 млрд євро. Всього - понад 7 млрд євро. А сьогодні вже називається цифра в 10 млрд євро.
Причому, як кажуть деякі експерти, Латвія бере від ЄС далеко не все, що могла б взяти.Чиновники так і не навчилися вільно орієнтуватися у всіх регулах і директивах європейського законодавства і в результаті не використовують можливості цілого ряду фондів, та й ресурси освоєних фондів використовують далеко не повністю. Біда латвійських політиків у тому, що вони беруть лише те, що тече само в руки, але не прикладають зусиль, щоб узяти більше.
Втім, причина, чому Латвія "не дотискує" ЄС, може бути більш глибинною і навіть психологічною. "Латвія не просить більше із стійкого комплексу власної неповноцінності. Ми не входили в ЄС в статусі рівноправного партнера, а завжди були на ролях молодшого убогого брата, у якого немає права голосу. Скільки дали, на те й погоджуємося", - вважає відомий латвійський журналіст Юрій Алексєєв. Він наводить як приклад Польщу, яка на своїх поступках ЄС ще й в наварі залишається, вичавлюючи з Європи величезні компенсації за кожне своє послаблення. На цьому тлі досить виправданими здаються розмови і про те, що якби Латвія вступала в шлюб з Європою не в статусі безпосажниці в період економічного спаду, а через рік-два, трохи зміцнівши, її голос на європейському просторі звучав би більш вагомо.
ЗАРОБІТКИ
Але крім фактичних грошей, які Європа вливає в Латвію, є гроші, які заробляються на можливостях, що відкрилися зі вступом до ЄС. Просто цифри: після вступу в ЄС для сільгосппродукції з Латвії відкрився новий ринок, і вже в 2005-му обсяги її реалізації в країнах ЄС зросли на 87% порівняно з попереднім роком, а в порівнянні з 2003 роком обсяги продажу збільшилися в 2,8 раза. Відразу після вступу Латвії до ЄС щорічно на 20-25% збільшувався наш експорт. Правда, імпорт поки перевищує експорт.
У 2004 році, коли Латвія вступала в ЄС, вона мала середній рівень життя, який дорівнює 48% від рівня Європи. "Минуло 10 років, і середній рівень Латвії за співвідношенням з Європою виріс до 68%, - каже депутат Пабрікс. - І це завдяки ЄС і тим 10 мільярдам, які були вкладені в нашу економіку".
Як "безкоштовно" навчаються та лікуються
Перше десятиліття в ЄС дало непоганий результат. ВВП Латвії в цілому і на душу населення вирісв 2,5 рази. Однак якщо при цьому враховувати інфляцію, то ВВП підріс лише на третину.
На той же перший погляд, не може не вразити приріст середньої зарплати. У 2003-му ця цифра не перевищувала 200 латів на папері (близько $400). Зараз, за останніми даними Центрального статистичного управління, середня брутто-зарплата становить 762 євро "брудними". Але і рівень цін в країні зараз зовсім не такий, як був 10-11 років тому.
Якщо в 2003 році він був всього на 7% вище, ніж у 2000 році, то в 2014-му - на 80%.
Найвищими цього року були зарплати в таких галузях, як фінанси і страхування, інформаційні такомунікаційні технології, енергетика та держуправління. Найнижчі зарплати отримували працівники готелів, громадського харчування та інших сфер обслуговування, освіти, культури,торгівлі, індустрії розваг і відпочинку.
Добувачі. Латвійці могли б більше виловлювати риби, але діють жорсткі квоти ЄС.
Переорієнтувавшись у бік Європи, ринок праці в Латвії в порівнянні з "тоді" і "зараз" вже не демонструє істотних відмінностей у показниках безробіття. 2003 рік - рівень безробіття коливався біля позначки 8,5%, зараз - 10,8%. І це, кажуть, відмінний результат, враховуючи те,що в період економічної кризи, що впала на латвійську державу в 2008 році, цей показник зашкалював до 18%.
Зараз, за відчуттями латвійців, ринок праці оживає. "Всі, хто хочуть працювати, - працюють", -кажуть рижани. Дійсно, хороші фахівці в Латвії завжди при ділі. В групі ризику - люди без освіти й особливого бажання працювати, втім, як і в будь-якій країні.
Для безробітних існує європейська програма перенавчання, в рамках якої можна безкоштовно отримати нову спеціальність або вивчити іноземну мову. При цьому покладається стипендія близько 100 євро. Черги за цим "гранітом науки" досить великі. Скажімо, на курси німецької можна потрапити лише через півроку.
А ось проста вища освіта в Латвії аж ніяк не безкоштовна. І в державних вузах вона виявляється часом дорожче, ніж у приватних. Приміром, в Латвійському університеті рік навчання на факультеті економіки за програмою бакалавра коштує від 1707 євро на рік. Найдешевші факультети, як правило, - в галузі педагогічної освіти. Там можна вивчитися, скажімо, на вчителя природознавства за 1404 євро в навчальний рік. Різниця в ціні з приватними вузами несуттєва.
Клініка. За медицину доводиться платити.
Але величезний плюс - у студентів є можливість виїхати з обміну вчитися практично в будь-який європейський вуз на місяць, на півроку і навіть на рік. Так багато і роблять. Інша частина просто воліє не мотатися туди-сюди, а відразу вступати до університетів Англії, Німеччини, Данії...Різниця в ціні невелика, а статус диплома куди більш вагомий. До того ж у багатьох європейських країнах, наприклад в Данії або деяких землях Німеччини, вища освіта для громадян ЄС взагалі безкоштовна.
Втім, бюджетні місця є і в латвійських альма-матер. Але потрапити туди дуже складно: зазвичай конкурс складає по 30-50 чоловік на місце.
А ось медицина в Латвії безкоштовна. Правда, при цьому словосполученні звичайний латвієць, швидше за все, буде сміятися. Адже безкоштовно можна отримати меддопомогу лише екстреного характеру, наприклад виклик швидкої допомоги при гострому захворюванні, що вимагає оперативного втручання. В інших же випадках, коли це не питання життя і смерті, треба платити. І як не крути, простий візит до сімейного лікаря коштує як мінімум 1,42 євро, а відвідування лікаря-спеціаліста - 4,27 євро. Це називається пацієнтським внеском. А щоб потрапити на такий "безкоштовний" прийом до фахівця, доведеться прочекати чергу близько трьох місяців. Чи варто говорити, що найчастіше чекати цей час можливості у хворого немає, і він йде в приватну клініку.
ВТРАТИ: цукрові заводи, металургія і діти
Сьогодні Латвія знаходиться на 4-му місці в десятці країн ЄС, жителі яких мають найбільші борги. Боргові зобов'язання середньостатистичного латвійця - близько 4000 євро. При цьому за час "європейського шлюбу" Латвія повністю позбулася власної промисловості і виробництва.
У 2006 році в ЄС почали реформу цукрової галузі, в результаті якої було закрито всі цукровізаводи в Латвії - три підприємства, на яких працювало понад 300 селянських господарств і які повністю покривали внутрішній ринок. Про те, що загибель цукрової галузі - величезна втратадля Латвії, згодні всі. Але приватні підприємці, хто колись в ході процесу приватизації зуміли прибрати до рук національні промислові об'єкти, самі здали свої заводи і фабрики. "Європа пропонувала власникам заводу два варіанти, або розвивати виробництво і конкурувати на європейському ринку, або отримати грошові компенсації від ЄС і згорнути лавочку. Власники цукрового бізнесу вибрали друге. Тільки тепер чомусь, коли мова йде про крах галузі, я не чую,щоб цю версію розповідали на радіо і телебаченні", - зазначив нам екс-міністр оборони і нині євродепутат Артіс Пабрікс.
Завод. Все цукрові підприємства розібрані.
Витоки проблем в харчопромі відходять у 1990-ті, коли в Латвії проходила приватизація. Тоді більшість держпідприємств виявилося в приватних руках, після чого, за законами вільного ринку,були перепродані іноземцям. У 2008 році найбільший пивоварний завод Aldaris практично повністю припинив місцеве виробництво і був проданий великій міжнародній компанії Carlsberg. Буквально в цьому році звалилося і єдине велике металургійне виробництво в країнах Балтії -"Лієпайський металург", річний оборот якого був 500 млн євро. П'ята частина всієї землі в Латвії,в тому числі кращі сільськогосподарські угіддя і 30% лісів також опинилися в руках іноземців або підконтрольних їм структур.
Для рибної промисловості ЄС встановлює квоти на вилов, що призвело до закриття заводів і значного скорочення риболовецького флоту. Так, в 2014 році Євросоюз дозволить виловити Латвії тільки 30 тисяч тонн кільки, що достатньо тільки для внутрішнього ринку. Зате в Ризі стало більше українських товарів, у тому числі - винно-горілчаних виробів, і, зокрема, широко представлена горілка "Хортиця", яку сьогодні можна купити у 87 країнах світу.
Головна втрата - люди. З відкриттям кордонів латвійці в масовому порядку стали залишати країну і відправлятися на заробітки до Європи. Їхали тимчасово, але залишилися там назавжди...З моменту вступу Латвії до ЄС країна втратила третину населення: десять років тому у нас було 2350000 жителів, зараз - 1,8 млн. За даними МЗС, за десять років у країнах Європи у латвійських сімей народилися 20 000 дітей.
