Автор бестселера про Путіна і редактор британського журналу The Economist Едвард Лукас розповів, чому в українському конфлікті Путін - поспішає, Захід - спить, а Україна - без вини страждає.
У 2008 році британський репортер Едвард Лукас в книзі Нова Холодна війна: Як Кремль загрожує Росії і Заходу - про те, як безликий офіцер КДБ Володимир Путін крадькома захопив владу в Росії, придушив інакомислення і дав відмашку на безпрецедентне збагачення тим, хто близький і лояльний до нього.
Лукас, до того часу вже 20 років висвітлював події у Східній Європі, описав початок епохи нового протистояння між Росією і Заходом, а також те, як на передовій цієї нової "холодної війни" опинилися країни Центральної та Східної Європи. Конфлікт в Україні - ні що інше, як елемент цієї війни.
Про те, чи надовго вистачить Росії ресурсів, щоб вести війну в Україні, а також про те, що може зупинити агресію господаря Кремля і чи варто очікувати позитивних рішень від завтрашніх переговорів у Мінську, Эвард Лукас розповів в інтерв'ю.
- У вашій книзі ви описали, як за десять років зростання цін на нафту забезпечили Путіну величезну владу всередині Росії і вплив у світі. Багато хто в Україні живуть очікуванням, що без нафтодоларів він втратить владу.
- Якщо ціни на нафту залишаться низькими, Путіну буде дуже складно продовжувати робити те, що він робить. Але у нього все ще є перевага у вигляді сотень мільйонів нафтодоларів, які забезпечують йому популярність в Росії.
У головах багатьох росіян Путін асоціюється зі стабільністю, підвищення життєвих стандартів, зовсім іншою атмосферою, ніж та, що була в 1990-х - це ставить його в хороший контекст.
У Путіна сотні мільйонів доларів в банках і ще більше в офшорах. Пройде дуже багато часу, перш ніж він відчує різницю. Тому він буде вести Росію швидше в неправильному напрямку. Сьогодні видання Wall Street Journal написало, що у Путіна все ще залишаються значні золотовалютні резерви - не менше $ 380 млрд. І вони вирішили не витрачати їх більше на підтримку рубля. При цьому падаючий рубль дещо врівноважує падаючу ціну на нафту.
Україна, скоріше симптом проблеми, а не проблема як така
- Тобто ви думаєте, що у Кремля ще достатньо ресурсів і часу, щоб конфлікт в Україні тривав досить довго?
- Не думаю, що Путін абсолютно необмежений у часі. Він розуміє, що проекти з модернізації Росії не працюють так, як треба. Адже він хотів зробити Росію з сучасною та успішною економікою, але цього не сталося. Він бачить, що як раз зараз Захід слабкий, і у нього є шанс дати відсіч. Думаю, Путін якраз поспішає. Путін розуміє, що Захід прагне позбутися залежності від російських нафти і газу, і тому він намагається випередити ці події і поміняти правила гри. Саме це і відбувається зараз.
- Які конкретно цілі президент Росії переслідує , по-вашому, в Україні? І в Україні справа взагалі?
- На жаль, Україна, скоріше симптом проблеми, а не проблема як така. Справжня проблема полягає в тому, що Путін хоче переписати правила економічної і політичної безпеки в Європі в свою користь.
Україна для Росії - важлива країна. В Москві не хочуть, щоб Україна була прозахідною, успішною. Але з фундаментальної точки зору Путін дозволяє собі робити все те, що він робить, тільки тому, що відчуває слабкість Заходу. Якщо б він відчував, що Захід сильний, - він не атакував би Україну, і ще раніше - Грузію.
- Що може зробити Захід, щоб продемонструвати свою силу? Є у нього потрібні інструменти?
- Так, у нас багато інструментів, але, на жаль, ми їх не використовуємо. Ми повинні всіляко допомагати Україні. Але що ще важливіше - ми повинні взятися за брудні російські гроші на Заході. Я хотів би побачити реальні розслідування про походження тих десятків мільярдів доларів, які зберігаються у банках Австрії, Кіпру, Латвії, Лондона та Нью-Йорка. А ще я хочу побачити звинувачення проти банкірів, юристів та фінансистів, які потурали цьому.
Я думаю, Євросоюз міг би діяти набагато більш рішуче і в питанні судового розгляду з "Газпромом", в рамках якого Міжнародний арбітражний суд у Гаазі зобов'язав стягнути з Росії багатомільйонні компенсації (у липні суд закінчив 10-річний процес за позовом ЮКОСа, визнавши, що РФ експропріювала активи компанії, і зобов'язавши стягнути з неї безпрецедентну компенсацію $50 млрд, Росія поки не почала виплачувати її).
Словом, інструменти є, потрібно всього лише застосовувати ті норми, які вже існують. Як казали в Радянському Союзі - "виконуйте Конституцію".
До чого б не прийшли парламентери в Мінську, Путін буде продовжувати провокувати хаос в Україні.
- Чому, по-вашому, цього немає? Західні лідери бояться відповідальності? Повномасштабної війни?
- Думаю, вони не хочуть усвідомлювати, наскільки серйозною є загроза, що виходить від Росії.
Путін готовий застосовувати силу, готовий брехати, готовий терпіти економічні нестатки. Він володіє силою волі. На Заході - її немає. Ми досить розрізнені - розрізнені Європа і Америка, розрізнені країни всередині Європи і навіть суспільства - всередині країн. А для того, щоб прийняти цей ризик, щоб прийняти той факт, що ми можемо опинитися в ситуації, коли нам доведеться застосувати силу, прийняти економічні втрати, - для цього потрібне політичне лідерство. Ми до кінця не розуміємо. Не розуміємо, що робити з російською пропагандою. Так що боюся, що Захід наляканий. Він ще не прокинувся. Його все ще закликають прокинутися - але після кожного викрику "Прокинься!" він знову поринає в сплячку.
Кавказ, Грузія, Україна, Прибалтика - він буде продовжувати, поки його не зупинять.
Трагедія в тому, що українці платять занадто високу ціну за цю геополітичну самоосвіту Заходу.
- Завтра мають відбутися переговори в Нормандському форматі в Мінську. Чи можуть вони принести якісь позитивні результати?
- Не думаю. Тому що ми ведемо переговори з позиції, що поступається. Росія розтоптала правила безпеки в Європі, захопила територію європейської країни, розпалила війну в Донбасі - а тепер ми обговорюємо з нею, на яких умовах зупинити цей конфлікт.
Ми знаходимося в дуже слабкій позиції, і наслідки будуть сумними - і для нас на Заході, і для вас в Україні.
Навіть якщо якоїсь домовленості вдасться досягти, малоймовірно, що її будуть дотримуватися. Путін зацікавлений у тому, щоб дестабілізувати Україну. Йому не потрібен заморожений конфлікт, який як би там не було все одно дозволить Україні стати успішною економічно і політично.
Тому до чого б не прийшли переговорники завтра, Путін буде продовжувати провокувати хаос в Україні.
- Ви вважаєте, завтра в Мінську Путін буде вести переговори з позиції сторони, яка диктує умови?
- Думаю, так. Ви програєте у військовому відношенні. Санкції - не надають критичного ефекту. Захід не надає Україні тої зброї, яка могла б допомогти їй виграти війну. Не надає, тому що це підштовхне його до повномасштабної конфронтації, а він до цього не готовий. Тому у Путіна сильна переговорна позиція.
Тим більше, що він знає, що йому потрібно лише підписати клаптик паперу - і всі скажуть "Ура!", і він відправиться додому і буде, як і раніше, продовжувати порушувати перемир'я, прикриваючись тим, що це не він, а "ополченці", яких він не контролює. Тому у мене дуже невисокі очікування від цих переговорів.
- Ви вважаєте, це буде тривалий конфлікт?
- Думаю, до тих пір, поки Захід не прокинеться і не зрозуміє, що лідера Росії треба серйозно і жорстко зупинити, ми будемо стикатися з дуже серйозними проблемами. Я повторюся: трагедія в тому, що бідні українці, які абсолютно не винні в сформованій ситуації, платять за це таку високу ціну.
