Чому Путін не може почати повномасштабний наступ на Україну

Зрозуміло, Шойгу – перший за тридцять років радянсько-російський міністр оборони, який беззаперечно виконає вказівку почати третю світову війну. Тим більше, наказ почати глибоке вторгнення в Україну, пише в своєму ЖЖ Євген Іхлов.

Однак є деякі обмеження.

1. З вторгненням доведеться почекати до середини травня – це ще два місяці на підготовку опору. І не тільки з боку України, але й Америки.
2. Вторгнення повинно мати хоч якусь раціональну мету. Наведемо два найбільш часто згадуваних варіанти.

2.1. Варіант А.

Пробити коридор на Крим. Можливий варіант. Однак у нього не буде ніякого народногосподарського сенсу: прифронтовій Крим перестає бути курортом, прифронтовій Крим стане забороненою зоною; російський нижчий середній клас (потенційний кримський відпочиваючий) зникне: безробітним чиновникам і робітникам, розореним бізнесменам буде не до Криму – в кращому випадку вони будуть підгортати грядки на дачах.

2.2. Варіант Б.

Створити «проросійську Україну». Неможливий варіант. Арабські армії в 1948 році могли зайняти частину Ізраїлю, але на появу про арабської армії євреїв вони і не розраховували. Навіть Радянському Союзу не вдалося створити «проросійської» Польщі, Угорщини, Чехії, Прибалтики чи Грузії. Воююча Україна стане вічним ворогом московської імперії.

При цьому війна вже з багатьма тисячами похоронок і в умовах повного фінансового краху стане класичним «марксистським» каталізатором революції.

Яким би Путін не був лунатиком, він навряд чи настільки втратив «зчеплення з реальністю», щоб відкинути ці міркування. «Іскандери» на Кенісбергу (ідеальна мішень для крилатих ракет) можуть утримати США, Німеччину і Англію від поставок зброї Україною. Але від рейдів українських партизанів через 500 км. лінію фронту вони не захистять.