Президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив, що турецькі військові знаходяться в Сирії для повалення Башара Асада. Втім, на думку експертів, заява Ердогана розрахована, швидше, на внутрішнього споживача і спрямована на те, щоб зліпити з Асада "образ ворога". Туреччина оперує в Сирії з серпня, але її армія воює неохоче і не домоглася значних успіхів. В існуючій ситуації говорити про наступ на Дамаск немає ніякого сенсу, передає Ukr.Media.
29 листопада президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що турецькі військові увійшли до Сирії, щоб покласти кінець правління Башара Асада: "Ми не претендуємо на сирійську землю... Ми там для встановлення справедливості. Ми увійшли туди, щоб закінчити правління тирана аль-Асада". Ердоган також повідомив, що, за його особистими оцінками, в Сирії загинули близько 1 млн осіб. "Люди продовжують вмирати: діти, жінки і чоловіки. Де ООН? Що вона робить? Вона в Іраку? Немає. Ми сповідували терпіння, але не могли цього більше виносити, нам довелося увійти в Сирію разом з "Вільної сирійської армії" (ВСА, альянсом опозиційних до Асаду угруповань)".
Президент Туреччини і раніше не приховував свого бажання прибрати Асада, встановити в Сирії лояльний собі режим з представниками так званої помірної опозиції, а також перешкодити посиленню курдів в прикордонних з Туреччиною районах Сирії. Для цього з серпня Туреччина веде в Сирії операцію "Щит Євфрату", до якої долучилися і бійці ССА. Вона націлена на боротьбу з ІДІЛ, силами курдської партії "Демократичний союз" (PYD), яких Анкара оголосила терористами, а також на зміцнення позицій повстанців. Крім того, Туреччина виступає за створення в прикордонних з нею районах Сирії "зони безпеки", де можна було б розмістити біженців.
У той же час, армія Асада, при підтримці російської авіації і фінансуються Іраном шиїтських сил, наступає на Алеппо, який вважається оплотом повстанських сил Сирії. В останні дні повстанці поступилися більш третини східній частині міста, що називають чи не найбільшим фіаско супротивників Асада з 2012 року. Найближчим часом в обложених кварталах може початися масовий голод. Останні події навколо Алеппо, який сирійські повстанці ризикують втратити остаточно, підвищують ризик непередбачуваних рішень з боку Анкари. Крім того, у разі подальшої ескалації в Сирії, Туреччина знову може зіткнутися з Росією, яка виступає на стороні режиму Асада.
Російський МЗС прийняв до відома заяву президента Туреччини про повалення Асада. "Ми намагалися зрозуміти, чи було це сказано таким же чином, як процитовано. Це була не пряма цитата, а переказ заявленого "не під запис". Ми спираємося на публічні заяви... Немає ніяких сумнівів в тому, що військового шляху вирішення сирійської проблеми не існує", - повідомила представник російського Мзс рф Марія Захарова.
Втім, на думку експертів, войовничі заяви Ердогана щодо Башара Асада не варто приймати всерйоз. "Можу тільки порадити всім дивитися не на слова, а на діла. Поки що жодних дій, які б говорили про можливе повалення режиму Асада, з боку Туреччини ми не бачимо. Який Дамаск?! Вони не можуть Аль-Баб взяти невелике місто в околицях Алеппо - про початок його облоги Туреччина заявила ще 22 листопада. Вони, за великим рахунком, не входили в бойові зіткнення з військами Башара Асада. А ось сирійські війська вже обстрілювали турків. Були навіть загиблі. Але ніякої серйозної реакції на це не було. Крім словес, які Ердоган кидає з приводом і без нього", - повідомив директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
За словами фахівця, східна частина Алеппо найближчим часом, швидше за все, впаде під тиском військ Асада, але і в цьому випадку серйозної реакції з боку Туреччини не буде. "Турецькі війська товчуться біля Аль-Баба вже другий тиждень. Схоже, що вони не можуть протистояти навіть нерегулярним підрозділам курдів. Якихось великих успіхів у турків немає", — додав Семиволос. На його думку, так відбувається тому, що армія не дуже рветься воювати після невдалого військового перевороту, а може бути туркам просто не вистачає військового досвіду.
Він також повідомив непідтверджену інформацію про те, що між Туреччиною і Росією обговорювалися умови впливу двох країн в Сирії, при яких північ іде під Анкару, а інша частина — під Москву. З цим не згоден російський військовий оглядач, заступник головного редактора "Щоденного журналу" Олександр Гольц: "Зараз більш або менш зрозуміло, що Росія перебуває в розгубленості. Не випадково Лавров вирушає в Туреччину, щоб зрозуміти, що там відбувається, і які плани у турецького керівництва. Більш того, Ердоган двічі розмовляв по телефону з Путіним. Мабуть, вони не прийшли до якогось консенсусу або знову не зрозуміли один одного. Ця заява (про повалення сирійського лідера) — відповідь на успіхи Росії і Асада в Алеппо. Ми знаємо, яку роль відіграє Алеппо для підтримуваної Туреччиною опозиції, і тоді знову виникає небезпека військового протистояння Росії та Туреччини у Сирії". На думку Гольця, Москва навряд чи мовчала в розгубленості, якщо б дії або заяви Туреччини були узгоджені з Росією.
Журналіст-міжнародник і фахівець з Сирії Ілля Куса, у свою чергу, переконаний, що політика Ердогана в Сирії провалилася. З 2012 року Туреччина кілька разів заявляла, що підтримує ті чи інші угруповання заради зміни сирійського режиму. Але цього досі не сталося. Турецька політика провалилася також в частині заборони курдів і "Ісламської держави". Тому операція "Щит Євфрату" була вимушеною мірою. І малоймовірно, що Туреччина вирішиться її розширити. "По-моєму, заява Ердогана — не більш ніж емоційна реакція на те, що йому не вдається захопити, наприклад, місто Аль-Баб. Але я не думаю, що мова йде про якийсь серйозний намір Туреччини повалити Асада. Це фізично нереально — вони далеко, і в них недостатньо сил. Я практично впевнений, що вони не підуть на Алеппо, тому що їм потрібно перетнути території, які зайняті курдами, "Ісламським державою" і частково подолати кілька десятків кілометрів території, підконтрольній сирійської армії", — пояснив він.
Куса вважає, що заява Ердогана розрахована на внутрішню аудиторію, оскільки він повинен пояснити, чому Туреччина не веде бойові дії проти сирійської армії: "Образ ворога повинен жити".
