Героями не народжуються. Ними стають у силу різних обставин.

Героями не народжуються. Чоловік або жінка, дорослий чи дитина – не важливо. Адже коли стоїть завдання врятувати чиєсь життя, вже не думаєш ні про що, тільки про порятунок близького. Іноді навіть власна біль відходить на другий план. Герою просто ніколи думати про себе. І тільки коли близька людина у безпеці, можна згадати про себе. Ця історія понад десять років тому облетіла весь світ: маленька дівчинка, маючи 80% опіків шкіри, винесла з вогню свою молодшу сестру, інформує Ukr.Media.

Вже минуло тринадцять років з того страшного дня, але Анастасія Овчар пам'ятає кожну його мить, як ніби це було вчора. У далекому 2005 році Насті було п'ять років, коли в її будинку спалахнула пожежа. Вдома, окрім неї і дворічної сестрички Люсі, нікого не було. Старшій дитині довелося приймати дорослі рішення за долю секунди. Навіть коли загорівся одяг на Насті, вона думала тільки про сестру і про те, як її врятувати.

Батьки ніколи не дозволяли їй брати сестру на руки, боялися, що вона її не втримає. Тому, у той день старша сестра вперше у житті взяла Люду на руки. Вийшовши з палаючого будинку, Настя боса по снігу (це був березень місяць) з Люсею на руках і численними опіками пішла прямо до сусідів.

Сусіди розповідали, що жахнулися від того вигляду, в якому постала Настя. Згорівший одяг, опіки по всьому тілу. Сама ж дівчинка, перед тим як втратити свідомість, попросила помити брудні ніжки її сестрички.

Будинок згорів повністю, але найжахливіше, що в селі Воронцівка, що на Харківщині, не було навіть телефону. Найближчий був у кількох кілометрах від місця події. Настю доставили в обласний опіковий центр тільки через чотири години після пожежі. За її життя боролися кращі харківські лікарі.

Не залишилася осторонь і громадськість. Сім'ї Овчар допомагали і бізнесмени, і політики, і прості люди. Всі хотіли, щоб маленька героїня скоріше поправилася. Навіть президент Румунії віддав власний літак для транспортування Насті на лікування у Сполучені Штати. Там вона пережила не один десяток операцій. І, на щастя, вижила й пішла на поправку.

Зараз Анастасії вісімнадцять років. Вона красива дівчина, займається музикою (грає на барабанах), цікавиться шахами і володіє кількома іноземними мовами. Після закінчення школи Настя вирішила продовжити навчання у медичному коледжі.

Настя і хоче рятувати людські життя. «Хочу лікувати людей, які отримали опіки. Колись лікарі врятували мене. Тепер я буду рятувати інших», - каже юна героїня.