Багато їм заздрили, адже подібна любов трапляється раз на сто років. Обидва яскраві, амбітні, спортивні. Познайомилися під час походу по Кримських горах. У той день Женька – молодий підприємець, подарував Тамарі галявину диких орхідей та килим з малахітового ялівцю. Вона здивувала його знаннями про «Святий Мис». Незабаром пара відгуляла весілля, вибудувала спільний бізнес, будинок за містом, жінка народила сина і стали вони жити як у казці.
Останнім часом Євгеній почав здавати. Приходив пізно, мляво колупав виделкою у салаті, розкладаючи рукколу праворуч, а перепелині яйця – зліва. Втратив інтерес до дружини і більше не будив близько п'яти ранку ніжними обіймами. Не запрошував побешкетувати в душі і не варив каву. Не кликав, загорнувшись у товсті білі халати, на веранду, щоб помилуватися ранковими тюльпанами і небесною сциллою. Перестав дарувати квитки на мюзикли і зірки. Натомість до переможного валявся в ліжку, а потім на ходу заштовхував в себе кашу і тост, інформує Ukr.Media.
Тамара запанікувала. Запропонувала обстеження у кращих фахівців, консультацію психолога. Він подивився на неї, немов на душевнохвору:
-Ти що, так нічого і не зрозуміла? У мене інша жінка.
Різко підвівся з-за столу і почав збирати речі. Заштовхувати кросівки у спеціальні чохли і плутатися в кодах сейфа.
Вона відкрила вікно і викинула його чашку на клумбу. Втягнула живіт і вирушила на ранкову пробіжку. Серце здавалося шматком закривавленого м'яса. Біль виявився такої сили, що захотілося лягти в кріокамеру і заморозитися на сто років. Зробити собі лоботомію. Випити ударну дозу снодійного. Зупиняв лише син.
Увечері заскочив кращий друг Жені - Єгор. Він часто до них навідувався і іноді навіть залишався на ніч. Спав в кімнаті з дитиною, і вони до перших півнів билися у войнушки. За вечерею балакав, не замовкаючи. Пояснював подію кризою середнього віку і обіцяв повернення «блудного чоловіка». Тамара мовчала і бездумно солила скатертину. Їла ложками соус і намагалася зігнути кільце.
Перший час Єгор чесно їх мирив. Влаштовував несподівані зустрічі і напивався з Євгеном, намагаючись того напоумити. Марно.
Через деякий час Єгор з'явився з квітами і заплутався в словах. Говорив довго, плутано, як на духу.
Зізнавався, що любить, але не смів втручатися в їхню сім'ю. Тільки тепер все, баста, і опустився на одне коліно.
Тамару кинуло в жар. Сонце повільно сідало, забарвлюючи в багряний горизонт. Син викочував з гаража велосипеди і обурювався: «Єгор, ну скільки можна тебе чекати?». Домогосподарка голосно дихала за дверима, схрестивши пальці. Липи шелестіли висушеними листями-картонками, і десь жужала сонна бджола. Потім жінка невпевнено кивнула, розпустила волосся і завзято гукнула: «Синку, тягни-но ще один велосипед».
