Я тільки через 30 років зрозумів сенс казки. Все життя я вважав себе експертом з «Малюк і Карлсон», міг цитувати цілі шматки з книги, але тільки послухавши з донькою радіопостановку 1968 року, нарешті почув,хто насправді наш персонаж — плід уяви покинутої дитини, інформує Ukr.Media.
У книзі Малюк трохи балуваний, а в радянському мультику він самотній, Карлсон в анімації більш реальний, а в книзі постійно натякається на те, що його насправді немає. Але тепер мені, як батькові, дуже явно стало видно, як насправді розвивалися події і що хотіла сказати Астрід (якщо звертатися з канонічного тексту):
1. До Малюка нікому немає справи — батьки і брат з сестрою від нього відмахуються і намагаються контролювати його почуття і поведінку. У відповідь на відсутність уваги і прийняття, з'являється Карлсон, як его дитини, дозволяючи собі все те, що дорослі вважають неприпустимим. Маленький демон виривається на свободу.
2. Батьки бачать, що дитина затіяла гру, але не вірять у серйозність того, що відбувається, сміючись над ним рівно до тих пір, поки син не виявляється на даху. Підозрюю, ми б з вами теж не на жарт занепокоїлися в такій ситуації.
В результаті собака, про яку самотній Малюк так довго благав батьків, куплена, оскільки дорослі починають всерйоз побоюватися за розумовий стан сина і за те, що він ще зробить з собою, якщо його прохання не буде виконане.
3. Друзі Малюка і брат з сестрою спочатку потішаються над ідеєю про одного з моторчиком до того моменту, як чують фразу, що у кого немає уяви, то дурень. Зрозуміло, дітям не хочеться бути дурнями, і вони різко починають «бачити» Карлсона.
4. На день народження Малюка, Карлсону залишають місце за загальним столом, і вже всі діти самовіддано грають з уявним другом. Коли батьки бачать це, то звучить фраза мами батькові: залишимо їх, нам тут робити нічого.
Відбувається прийняття ситуації дорослими. Але тепер вже сам Малюк заспокоївся і відпустив Карлсона, оскільки отримав разом увагу і друзів, і брата з сестрою, і батьків. У сім'ї мир і гармонія.
5. А ось від'їзд мами на лікування у другій частині книги і поява фрекен Бок ( все життя був впевнений, що фрекен — це ім'я викликало рецидив і повторна поява персонажа, швидше за все, про Карлсона всі вже забули, і домогосподарку просто ніхто не попередив про особливості дитини).
Тому перший час їй непросто, і вона намагається «будувати» Малюка, але через деякий час розуміє, що відбувається і починає підігравати дитині. Ось так.
Поки писав, згадав мультик «Рукавичка» — адже він теж про самотність і пошук друга. Коли я став шукати інформацію про так званий «синдром Карлсона», то був упевнений, що переді мною відкриються темні безодні.
Однак, судячи з закордонних досліджень, які почалися ще в кінці XIX-го століття, наявність уявного друга до 7-10 років частіше йде на благо, оскільки дитина отримує щонайменше більше лінгвістичного досвіду, ніж однолітки.
Найважливіше : я зробив певний висновок для себе і книга тільки підтверджує те, що я бачу у спілкуванні зі своїми дітьми. Якщо дитині щось здається чи він на щось скаржиться, чого не бачить дорослий — це не означає, що цього немає.
Можливо, у нього просто не виходить донести це, і він використовує метод, володіння яким закладено в нього від природи — гру і образи. Тому важливо бути чуйним до того, що зазвичай називається «примхами» і розбиратися, що стоїть за ними.
