Історія з життя.

Ірина йшла на роботу, було вже 10 годин ранку, вона хотіла зрізати через сквер, але щось її зупинило, вона постояла біля входу хвилину і пішла по довгій дорозі, її шлях лежав через їдальню. Поруч з їдальнею сидів хлопчик років чотирьох, він опустив голову і щось шепотів, Ірина порівнялася з хлопчиком і мимоволі почула його слова:

- Я не хочу що б мама пила, я не хочу так, я хочу іграшок і багато їжі! Я не хочу що б мама пила!

Ірина присіла навпочіпки поряд з малюком і запитала:

- Малюк, тебе як звати? Ти загубився?

- Мішка я, не загубився, мама сказала тут сидіти!

- А вона давно пішла?

- Щойно, вона в магазин пішла, зараз прийде!

Ірина продовжила свій шлях, увечері робота зроблена, Ірина відправилася додому, вона спеціально пішла через їдальню, вечорами там випікали дуже смачні булочки, майже весь час вона купувала їх. Підходячи до їдальні, Ірина знову побачила на лавці Мішку, він з сумом проводжав поглядом батьків з дітьми, Ірина підійшла до хлопчика і заговорила:

- Привіт, Мішка, ти мене пам'ятаєш?

- Пам'ятаю!

- Мама знову в магазин пішла?

- Вона ще не повернулася!

- Як не повернулася, адже час вже пізній! Ходімо в їдальню, ти голодний, напевно, я тебе нагодую!

Мішка сумно усміхнувся і встав, Ірина взяла булочок і купила, що він хотів, Ірину вразило бажання хлопчика:

- А можна мені гречку і компот?

Ірина ледь не розплакалася, він не попросив ні булочок, ні тістечок, а саме гречку і компот, вони посиділи, поїли. Мішка розповів про себе, йому п'ять років, але він міркує вже як дорослий, він живе в маленькій кімнатці з мамою, яка постійно випиває і водить чоловіків. Мішка ні кому не потрібен, вранці він іде на ринок і приходить тільки ввечері, там є добрі тітки, вони його підгодовують, а він в свою чергу допомагає їм перебирати фрукти і овочі, інформує Ukr.Media.

Ірина відправилася у відділ поліції до чоловіка, все розповіла, а через тиждень до Мішки прийшли органи опіки і забрали його в дитячий будинок, через кілька місяців матір позбавили батьківських прав, а Мішка вперше за п'ять років, їв п'ять разів на день і дивився мультики перед сном.

Ірина приїжджала в дитячий будинок кожен день, попутно вона збирала документи на усиновлення. Ірині пощастило, так як її чоловік, Микола, полковник поліції, процедура усиновлення пройшла швидко, через два місяці Мішка вже жив вдома у великій дитячій кімнаті, в якій було море іграшок.

Микола зразу прив'язався до Мішкі, виявилося, що у них багато спільного. Микола дуже любив малювати, Мішка теж, Микола любив шахи, Мішка теж у свої п'ять років грав непогано. Мішка розповів, що його навчив грати мамин чоловік, це був єдиний чоловік, який і займався з ним і годував його, а іноді вони навіть ходили в парк, але через два місяці мама його вигнала.

Так само Микола любив нічні прогулянки по місту або посидіти на даху, а Мішка коли темніло сідав на вікно і дивився вдалину. Микола став брати Мішку на нічні прогулянки, незабаром вони зовсім подружилися і у них не залишилося ніяких таємниць. Микола записав Мішку до школи єдиноборств і навчав захищати слабких, а ще він купив цуценя вівчарки через поліцейський кінологічний центр.

Ірина не могла нарадуватися на своїх чоловіків, а незабаром вона дізналася, що вагітна. Ця новина окрилила всіх. Микола просто літав від щастя:

- У мене є найкращий син, ще б улюблену дочку і щасливіше нас нікого не знайдеш!

Мішка прямо стрибав від радості, вперше за півроку він назвав Ірину мамою:

- Мамо, роди, будь ласка, сестричку, я буду про неї піклуватися і захищати її! А якщо все таки народиться братика, я буду її вчити захищати слабких!

Ірина пишалася своїми хлопцями, вагітність пройшла не дуже спокійно, у визначений термін народилася здоровенька дівчинка Соня. Мішка сам обирав ім'я, він навіть спеціально навчився читати щоб знайти найкрасивіше ім'я для сестрички.

Минав час, Мішка дійсно дбав про сестричці. Він годував її, навіть купав, якщо мама дозволяла. Дівчинка підросла, їй виповнився рік і вони вирішили відсвяткувати його в парку розваг. Сонечка побачила мильні бульбашки і побігла за ними, тут з боку звідкись взялась собака, вона скалилась і бігла прямо на дитину! Мішка не злякався і побіг навперейми до собаки, дорослі навіть не встигли відреагувати.

Велика, зла собака накинулася на Мішку, Микола кинувся рятувати сина, а Ірина кинулася до малої та вхопила її на руки. Микола зміг потягти Мішку від собаки, швидка допомога, реанімація, травми від собаки були дуже серйозні, лікарі не могли сказати чи поправитися Мішка чи ні.

Через кілька днів Мішка прийшов в себе, як раз Ірина чергувала біля ліжка сина, його перший питання зворушило Ірину:

- Сонечка жива?

- Не переживай синку, з Сонечкою все в порядку, ти справжній чоловік, справжній боєць, я пишаюся тобою! Але прошу, не роби так більше, ти нас з татом налякав!

Через два місяці Мішка повернувся додому, Сонечка дуже сильно скучила за братиком, вона ходила за ним по п'ятах майже два тижні, а коли Мішка йшов на заняття, вона кожні п'ять хвилин бігала до дверей і питала:

- Мі?

А Ірина з Миколою сміялися і відповідали:

- Скоро, зовсім скоро твій братик повернеться!