Страх усього Лондона: ким були "40 слоних"?

Вони не хотіли ставати домогосподарками і народжувати дітей, а воліли трощити вітрини магазинів, брати все, що сподобається, битися і калічити поліцейських, інформує Ukr.Media.

Організоване злочинне угрупування, що тероризувала Лондон, починаючи з Вікторіанської епохи до середини XX століття, називалося «40 слонів». І в його складі були тільки жінки. Вони не поступалися своїм колегам-чоловікам ні в майстерності володіння зброєю, ні в жорстокості, ні в кримінальному апетиті наживи.

Бандитки

Наряди, створені у Вікторіанську епоху, і звичаї, що панували в ту пору, стали прекрасним ґрунтом для появи злочинниць-жінок. Пишні сукні допомагали ховати під поділ і корсети коштовності, поцуплені прямо з вітрин магазинів, а обшукувати представниць прекрасної статі на виході не мали права - вся надія була на їхнє благочестя.

Апетити росли, і жінки об'єдналися в банду. Члени угруповання називали себе «слонихами». Одна з версій появи такої назви - візуальне перетворення дівчини в процесі «шопінгу»: в магазин заходила худенька, брала на примірку кілька суконь, одягала їх на себе і спокійнісінько йшла реалізовувати крадене.

За іншою версією, «слонихами» жінки стали називати себе, тому що банда базувалася біля таверни «Слон і замок» в центрі Лондона.

Крім мирних методів, «40 слонів» вдавалися і до нальотів. У цьому випадку їхньою метою найчастіше ставали універмаги. «Дівчата не боялися нікого, вони мали гарну статуру, були сильними і могли битися так само добре, як чоловіки. Вони були кмітливими, хитрими і зухвалими, - пише історик Бріан Макдональд, який присвятив свої роботи в тому числі кримінальної життя Лондона. - На початку 20 століття більшість лондонців знало про них. Вони використовували потужні автомобілі, щоб тікати від погоні, і їхні рейди стали більш зухвалими. Вони жили життям гламурних зірок кіно, проводячи дикі вечірки і витрачаючи гроші в пабах і ресторанах. Без сумніву, вони були найбільш запеклою жіночої бандою Великобританії».

«Королева слонів»

Як кажуть дослідники, наліт відбувався під керівництвом «королеви слонів», за сигналом якої натовп «слоних» вривався в магазин, трощив вітрини, збирав видобуток і утікав з місця злочину. Якщо втекти до приїзду поліції не вдавалося, то злочинниці відчайдушно чинили опір арешту. Чимало поліцейських отримали поранення і позбулися очей - шпилька для волосся може бути смертоносним зброєю.

Аліса Діамант (Даймонд), або «Алмазна Енні», очолювала банду на початку XX століття і своє прізвисько отримала через те, що на кожному пальці її руки були діамантові персні, які вона в разі необхідності використовувала в якості кастета. Аліса Діамант була останньою «королевою 40 слонів», яка продовжувала керувати угрупованням, навіть перебуваючи в ув'язненні.

Крім грабежів і нальотів, дівчата займалися викраденням людей, шантажем. Були і більш мирні методи заробітку: влаштуватися служницею в будинок до багатих людей, закохати в себе багатого чоловіка і винести в зручний момент все те, що погано лежить.

Ближче до 1950 року справи у банди пішли не дуже: відчувалася і відсутність лідера, удосконалювалися системи охорони та стеження, збувати крадене ставало складніше. Алмазна Енні вийшла з в'язниці, спробувала знову зібрати «слоних», але безуспішно. Пробували вони «працювати» і в інших містах, але розмах був уже не той, тому незабаром «40 слоних», які стали лише легендою злочинного світу і страшним сном лондонських власників магазинів, пішли в минуле.