Дівчинка, якій лише 10 років, прагне прищеплювати іншим дітлахам любов до читання, для чого вдалася до створення справжньої бібліотеки

Більшість дітей воліють не думати про уроки, коли шкільна пора закінчується. А дівчинка на ім'я Пенелопа Дреге не згодна розлучатися з книгами під час шкільних канікул. Але це була б особиста історія, якби дівчинка не змогла зацікавити книжками ще й сусідських дітей і однокласників, інформує Ukr.Media.

З чого все починалося?

Почалося все з того, що 10-річній дівчинці дуже сильно закортіло попрацювати. Вона думала про те, щоб гуляти з чужими собаками. Але потім у її голові блимнула більш продуктивна ідея: вона вирішила залучити дітей до читання. Звичайно, такий намір значно кращий за прогулянки із собаками, хоча і чотириногі напевно засмутилися.

Для бібліотеки потрібно було знайти місце

І на сімейній раді вирішили обрати гараж, який відкривався три дні на тиждень — в понеділок, середу і п'ятницю — і видавав книги, причому все було серйозно, як у справжній бібліотеці. Термін зберігання — 2 тижні, все записувалося на картки. Єдине, що фонд був бідним, — це була особиста бібліотека Пенелопи та її братів.

Потім дівчинка поділилася своїми тривогами і сумнівами з батьком: їй, мабуть, не вистачало особистого бібліотечного фонду, і батько запропонував їй використовувати і його книги. Незабаром діти в невеликому містечку Форт-Уерте, розташованому у штаті Техас, вже ставали в чергу за книгами. Батько Пенелопи, вчитель початкових класів, дуже пишається своєю донькою, якій вдалося захопити ровесників такою чудовою річчю, як книга.

Тепер виникає закономірне питання: а як же бути звичайним батькам, які теж хочуть, щоб їх дитина читала, причому не з-під палиці, а, так би мовити, без жодного примусу з їх боку, як їм бути? Такі умови або поради допоможуть батькам прищепити любов до читання.

Батьки самі повинні любити читати

Так, на жаль, цієї умови ніяк не обійти. Як дитина дізнається, що книги — це прекрасно, якщо самі батьки їх не надто часто відкривають? Правильно, ніяк. Тому, щоб сподіватися на залучення дітей до книг, треба самим ними захоплюватися.

Дитина переймає ті моделі поведінки, які так чи інакше існують в її родині. Якщо мама, тато і старший брат постійно щось читають і діляться своїми враженнями про прочитане, то для молодшого члена родини немає більш природного шляху до читання, ніж любов до друкованого слова.

Ніякого насильства

Якщо в свідомості дитини книги з'єднаються з насильством, то це назавжди відіб'є у неї бажання читати. Краще вже нехай вона взагалі не цікавиться книгами або читає час від часу, ніж робитиме це через різного роду примус.

Звичайно, можна лякати і ставити умови, але тоді дитина запам'ятає книги як знаряддя тортур, а не як входи в інші, фантастичні, уявні світи, як прекрасні альтернативи тій реальності, яка не надто тішить. Ні, звичайно, люди читають книги з різних причин, але абсолютно точно люди цікавляться книгами тоді, коли реальність не надто, м'яко кажучи, задовольняє. Тут не маються на увазі книги з прикладних умінь, їх, звичайно, читають, тому що потрібно вирішити конкретну задачу.

Цифрова книга або паперова

Поки дитина росте, необхідно, щоб книги були паперові. Ними повинен бути завалений весь будинок. Коли дитині захочеться почитати, вона просто простягає руку, і її рука натикається на книгу. Якщо ж у будинку книги потрібно розшукувати із собаками, то не сподівайтеся, що дитина виросте гарним читачем.

Ні, звичайно, бувають різні ситуації, іноді в будинку одна або три книги, дитина прочитує їх, розуміє, що на батьків розраховувати безглуздо, і йде до бібліотеки. Але у таких самородків, напевно, не надто щаслива доля, якщо вони шукають розради в книгах. Ми ж орієнтуємося на благополучний сценарій, коли дитині не потрібно від чогось тікати.

А коли дитина вже виросла і може користуватися електронною книгою, то різниця між папером і цифрою стирається.

Потрібно враховувати смаки та інтереси дитини

Мова про насильство вже була, але тут примус особливого роду, коли батьки нав'язують свій смак. Цього робити теж не можна. Дитина хоч і схожа на батьків, але абсолютно самостійна одиниця, і смак — особиста справа.

Навіть якщо у певному віці, на погляд батьків, вона читає не надто високу літературу, це не страшно, оскільки смаки змінюються, а читацький досвід вимагає нових викликів. І від Чейза можна перейти до Сенеки абсолютно вільно, правда, не минаючи деяких проміжних станцій.

Не кажучи вже про те, що у кожного віку своя література. Головне — залишити дитину в спокої і показати, що ви у неї та їй вірите.

А якщо згадувати героїню матеріалу, то не дивуйтеся, адже вона виросла в родині шкільного вчителя, який, мабуть, вміє виховувати дітей.