Дівчина ходить в душ всього два рази в місяць, але це не тому, що вона нечупара, красуня жертва рідкісного діагнозу

Мешканка США боїться води, вогню і намагається зайвий раз не стикатися з різними рідинами, а все через рідкісну форми алергії. Кожен похід в душ перетворюється для дівчини в болісне випробовування, яке викликає сильний біль. Це стосується і поту, і сліз, і хоча таке життя не подарунок — лікарі тільки розводять руками, інформує Ukr.Media.

Тесса Хансен-Сміт зі штату Каліфорнія, США, страждає від рідкісної форми алергії на воду. Діагноз, який має назву аквагенна кропив'янка, вона отримала в десятирічному віці. Через хворобу 21-річна дівчина намагається уникати контакту з водою та іншими рідинами, тому що при попаданні на шкіру вони викликають у неї сильний висип, мігрень і навіть лихоманку.

Перші ознаки алергії з'явилися у Теси у вісім років, коли під час купання і прийняття душу почали неї почав з'являтися висип. Спочатку батьки думали, що почервоніння викликали неякісний шампунь або мило, однак їх заміна не дала позитивного результату. Як з'ясувалося пізніше, засоби для миття були ні при чому.

Алергія поставила хрест і на заняттях спортом. Виявилося, що навіть крапельки поту призводять до дискомфорту і свербіння, яке кожен раз мучить Тессу. В результаті дівчина стала вести майже сидячий спосіб життя і пересуватися тільки на машині або в спеціальній колясці. Хвороба внесла свої корективи й в особисту гігієну дівчини, тому що вона може приймати душ тільки два рази на місяць і кожен раз змушена терпіти сильний біль.

"Це дійсно важкий стан, оскільки у мене алергія на власні сльози, слину і піт. Навіть питна вода може викликати порізи на моєму язиці", — розповіла дівчина.

Через рідкість діагнозу, лікарі поки не мають сил допомогти Тесс позбутися від алергії. Зараз Хансен-Сміт приймає по дев'ять протиалергічних таблеток в день, з допомогою яких вона намагається підтримувати свій стан в нормі:

"Був час, коли я приймала по 12 таблеток у день. Мені часто нагадують, що від аквагенної кропив'янки немає ліків і що я ніколи не одужаю. Іноді це важко чути".

Попри щоденні проблеми, американка не опускає руки. Вона переїхала з рідного міста, щоб вчитися в коледжі та завести нові знайомства, які дають їй сили боротися з недугою.