Життя часто підкидає нам непрості випробування та моральні дилеми, які змушують робити складний вибір. Особливо це стосується стосунків, де почуття та обов'язки можуть конфліктувати між собою, інформує Ukr.Media.
Історія, яку я хочу розповісти, саме про такий випадок — про молодого чоловіка, який опинився перед складним вибором: прийняти чужу дитину разом з коханою жінкою чи піти, залишивши все позаду.
Дівчина 28 років і хлопець 22 роки. Разом нещодавно. Хлопець дуже вродливий, працює барменом і хоче від життя природних для 22-х років речей, а саме: багато розваг і легких грошей. Дівчина теж дуже гарна, але на відміну від хлопця акцент ставить на саморозвитку і духовному зростанні. Коротше, вони знайшли одне одного. Він їй драйв і море емоцій, а вона йому розсудливість і "дорослу позицію". Одна незадача — дівчина дізнається, що вагітна. Вагітна вона не від вродливого бармена, а від екс-бойфренда, з яким розлучилася за 2 тижні до знайомства з чарівним хлопцем. Екс-бойфренд на повідомлення про вагітність одразу каже: народиться дитина — зробимо ДНК-тест і, якщо дитина його, то аліменти і посильна допомога будуть. На цю мить просить його не турбувати і ні на що не розраховувати. Ситуація!
Дівчина повідомила звістку про майбутню дитину та нюанси її зачаття бармену. Одразу ж ставши в позицію жертви, дівчина заявляє хлопцю, що зрозуміє і не осудить його, якщо він збере речі і зникне з радарів, але... (контрольна маніпуляція в голову): "Знай, що ти рідна для мене людина. Я тебе дуже кохаю. Хочу, щоб ти був щасливий".
Вітаю, когнітивний дисонанс.
Далі наш герой починає метатися в нерішучості. Варто зауважити, що в нього якась супер заплутана і травматична ситуація з дитинством і юністю, і на момент звістки про дитину він сирота, мама померла, а тато космонавт.
Одного дня він каже, що чужу дитину прийняти не зможе. Наступного дня каже, що прийме. На третій день дарує обручку. На четвертий — тікає з дому, залишаючи записку з коротким, але інформаційно ємним текстом: "Пробач. Я не повернусь".
Його мозок почергово ґвалтують дві протиборчі сили.
З одного боку: дівчина, подруги дівчини, родичі дівчини. Їхній меседж такий: "Дитина не перешкода для кохання. Вона називатиме тебе татом. Завдяки відповідальності ти подорослішаєш. У вас будуть спільні діти".
Що правда.
З іншого боку: друзі. Їхній меседж такий: "Навіщо тобі це треба? Тебе як лоха розводять. Живи в кайф. Дитина — це геморой, а чужа дитина тим більше. Ти таких красунь міняти будеш, як рукавички. Іди, тиждень поболить і мине".
Що теж правда.
Від чужих порад хлопець божеволіє. Свого рішення прийняти не може. Треба щось вирішувати, а що вирішувати він не розуміє.
З одного боку, страшенно кохає дівчину. З іншого, жахливо не хоче дітей, тим більше чужих.
Моральне розкриття ситуації, що склалася: "Чоловік не є негідником, якщо відмовляється будувати стосунки з жінкою, у якої є дитина, про яку він дізнався вже після початку стосунків".
Жінка, яка опинилася в подібній ситуації, природно намагається утримати чоловіка поруч із собою. Це дасть їй відчуття, хай і уявне, психологічної безпеки. Картинка сім'ї буде, що вже добре. Опинитися самій, з дитиною в утробі, без розуміння, як жити далі — становище незавидне.
Хлопцю доведеться робити вибір. Втекти можна завжди. Але можна сказати собі: "Гаразд. Я кохаю її. Я спробую побудувати з нею сім'ю. Я кохаю її, тому підтримаю і буду поруч у цій ситуації. Я не буду зводити її з розуму своєю нерішучістю. Як буде далі, я не знаю".
Або сказати собі так: "Я йду. Я більше не повернусь. Це мій вибір. Нехай у неї буде шанс знайти чоловіка, який прийме дитину".
Але, якщо він вже відчуває, що розрив стосунків з дівчиною буде підлістю, значить, далі це почуття буде тільки розростатися.
