Що це за поділ жінок? Красивих — любити, звичайних — до швабри

Хтось дуже серйозний в інтернеті знову склав для нас штатний розпис. Згідно з ним, якщо тобі за п'ятдесят, у тебе є щоки і ти не вписуєшся в параметри, твій соціальний максимум — виносити качку за вісімдесятирічним джентльменом. А світом, звісно ж, правлять виключно красуні. Їх чиїсь сильні руки дбайливо переносять у тепле «елітне стійло», де вони вершать долі людства, не відриваючись від манікюру.

Забавно, як міцно тримається ця ілюзія про трофейну красу, що нібито гарантує безтурботність. Якщо придивитися до доль тих самих еталонних красунь без глянцевого фільтра, їхнє життя частіше нагадує психологічний трилер. Бути об'єктом — специфічне задоволення.

Чим красивіша жінка, тим більше навколо бажаючих відкусити від неї шматок. У цьому сценарії ти не керуєш світом, ти просто красива тарілка на чужому бенкеті, яку рано чи пізно розіб'ють.

А світом керують зовсім інші речі. І поки в мережі точаться криваві битви за міліметри талії, у реальності жінки будь-якої комплекції якось примудряються працювати, закохуватися, розлучатися і жити своє життя. Розум, гумор і жива харизма конвертуються у свободу набагато надійніше, ніж ідеальні вилиці.

Тоді звідки цей непохитний поділ: красивих — любити, звичайних — до раковини і швабри?

Ми просто впираємося в чужий біль від зламаного патріархального бартеру.

Ці класифікації народжуються в головах чоловіків, які щиро вірять, що жінка — це така зручна опція. Побутова техніка, яка ще й має співчувати.

Раніше все працювало: чоловік міг гарантувати базове виживання, а натомість отримував повний пакет послуг — від гарячого борщу до мовчазної згоди.

Зараз середньостатистичній жінці просто нерентабельно вписуватися в цю схему. Вона сама заробляє свою зарплату, якої вистачає на комуналку, квиток на поїзд і корм для кота. Сама вирішує, чи їсти їй сьогодні солодке, чи взагалі не підходити до плити.

На біса їй друга зміна з ганчіркою заради дорослого чоловіка, який приходить зі своїми глибокими роздумами про те, як жінки зіпсувалися?

Тому ці гнівні тиради про те, що жінки тепер не справляються з домом і не тягнуть на собі чотирьох дітей без допомоги — це взагалі не про стандарти краси. Їх дратує, що нас більше неможливо нікуди «пристосувати». Немає чим торгуватися.

Спроба розкидати нас на елітних для насолоди і некрасивих для чорнової роботи — це крик відчаю перед власною непотрібністю. Сприймати іншу людину як функцію сьогодні якось навіть ніяково, та й банально не працює.

Прислуговувати комусь — це занадто дороге марнотратство часу. А домовлятися і бачити поруч рівного партнера, а не безкоштовний сервіс — навичка, яку декому ще тільки доведеться освоїти. Звісно, якщо не хочеться провести залишок життя, висуваючи свої суворі вимоги до стін у порожній квартирі.