Навіщо раніше засівали поля кульбабою і що робили з її кореня

Білий сік, що тече зі зламаної стеблини кульбаби, — це латекс. У дворової кульбаби каучуку в цьому соку майже немає. Але є кульбаба, у якої каучуку в корені багато, — кок-сагиз. У 1930-50-х її сіяли полями, зокрема в Україні, і добували з коренів натуральний каучук.

Гума з трави

Натуральний каучук дають тропічні дерева гевеї. Перед Другою світовою війною 97% світового каучуку надходило з плантацій в Азії.

У нашому кліматі гевея не росте, а каучук потрібен усюди: для шин, камер, ременів, шлангів, прокладок. Купувати його доводилося за валюту, тому в СРСР ще наприкінці 1920-х почали шукати рослини з каучуком, які ростуть на звичайному полі.

Як небезпечно залежати від тропіків, наочно свідчить 1942 рік. Японія захопила Малайю та нинішню Індонезію, і США одразу втратили 90% каучуку, який могли купити, — і теж почали вирощувати кок-сагиз.

Яку кульбабу сіяли

У 1931 році експедиція шукала каучуконоси в Центральній Азії. Ботанік Родін знайшов у горах Тянь-Шаню, на схід від Алмати, дрібну кульбабу. Місцева назва — кок-сагиз, що казахською означає «зелена жуйка»: її молочний сік там жували. Усього перевірили понад сотню рослин, і до 1935 року кок-сагиз виявився найперспективнішим.

Він схожий на звичну кульбабу, тільки листки дрібніші, товстіші, сизо-зелені й блискучі, і лежать розеткою біля землі. Головна відмінність — у корені: у кок-сагизу зі звичайних посівів каучуку було в середньому 4-8% від маси сухого кореня, у відбірних рослин — 12-22%.

Де її вирощували

З 1935 року кок-сагиз сіяли колгоспи, найбільше — в європейській частині СРСР: найкраще він ріс у лісостепу й на Поліссі.

До 1940 року площі зросли у 15 разів. В Україні до війни його поля були на Житомирщині, Київщині та Харківщині, а після війни — і на Чернігівщині, Рівненщині, Черкащині, Волині.

Чому це була тяжка праця

Сходи кок-сагизу дрібні й ростуть повільно, бур'яни легко їх глушать, тому поле сапали вручну.

Насіння достигає не одночасно, а поступово, і пухнасті голівки оббирали руками по кілька разів на день два-три місяці поспіль. На гектар у сезон збирання щодня потрібно було до 11-12 людей.

Потім корені викопували, очищали від землі й здавали на заготівельні пункти.

В Україні після війни за кок-сагиз взялися й школярі: кожна школа зобов'язалася засіяти десяту частину гектара.

Як із кореня добували гуму

Свіжі корені на заводах переробляли цілком: добували латекс — молочний сік, листовий каучук і спирт із цукрів кореня.

Сушені корені зберігалися місяцями, і з ними працювали інакше: розм'якшували в гарячій воді, подрібнювали на машинах, схожих на ті, що труть картоплю на крохмаль, і мололи з водою. Каучук у корені міститься у вигляді тонких ниток. Під час перемелювання вони злипалися в грудочки й спливали, їх знімали, промивали й сушили.

Виходило небагато: в середньому у СРСР — від 35 до 65 кг каучуку з гектара. Плантація гевеї дає близько тонни з гектара на рік.

Навіщо морочилися з травою, якщо була синтетика

Синтетичний каучук у СРСР виробляли з 1932 року: перший завод запрацював у Ярославлі, сировиною був спирт із картоплі та зерна. Але та синтетика була вдвічі слабша за натуральний каучук на розрив. Натуральний краще тягнеться, не твердіє на морозі й менше гріється — для шин це головне.

Американці, які сіяли кок-сагиз із радянського насіння, перевірили його на шинах. У каркасі важких вантажних шин каучук кульбаби працював так само, як каучук гевеї, а синтетика того часу для цього не годилася. Інші дослідні шини випробовували на трасах й зупинили випробування через 35 тисяч кілометрів: жодна так і не вийшла з ладу.

Чому кульбаба зникла з полів

Після війни знову почав надходити дешевий каучук з Азії. Синтетика теж стала кращою. У СРСР збір насіння кок-сагизу припинили 1952 року, а до середини 1950-х його перестали сіяти.

Шини з кульбаби сьогодні

Каучуконосні рослини і зараз ростуть переважно в Південно-Східній Азії, тому про кульбабу згадали знову.

Німецький виробник шин Continental працює над каучуком із кульбаби з 2011 року, а 2018-го відкрив для цього лабораторію. У компанії вже були дослідні зимові та вантажні шини з таким каучуком, а в каталозі є велопокришка Urban Taraxagum із протектором з каучуку кульбаби. Сама компанія поки що називає це дослідженнями. Мета — тонна каучуку з гектара, як у гевеї.

А що з кульбабою у дворі

Сік звичайної кульбаби для гуми не годиться, зате липне, як клей, а на повітрі ферменти швидко роблять його густим і бурим. Тому після збирання букета кульбаб пальці коричневі й погано відмиваються. Якщо сік потрапив на одяг, не сушіть річ на батареї чи в сушарці, поки пляму видно: від тепла вона закріплюється.