Життя самотнього кота з Крайньої Півночі.

Порвані вуха, ніс в шрамах, густа руда шерсть — саме так виглядає Кеша, єдиний кіт на Шпіцбергені. Так вже вийшло, що тримати котів на архіпелазі категорично заборонено, і якщо норвезька сторона цієї заборони суворо дотримується, то росіяни все ж не змогли не провезти котика, задекларувавши його як песця, передає Ukr.Media.

В арктичному Шпіцбергені, що належить Норвегії, є російський селище Баренцбург, колись процвітаюче — з великим господарством, басейном з морською водою, оранжереєю, ярмарками і (увага!) котами. Але все це було в епоху Радянського Союзу, тепер же місто схожий на провалився високобюджетний фільм, а кіт там залишився всього один, та й той доводиться ховатися під документами песця.

В архівах музею Шпіцбергена є чимало фотографій з кішками, які зустрічались не рідше північних оленів, однак в 1990-х роках котам заборонили перебувати на архіпелазі. Але це не акт котоненавистничества, просто влада порахували, що домашнім пухнастиків там небезпечно жити через загрозу поширення сказу (від лис) і ехінококозу (від мишей). До речі, гризуни з'явилися на островах відносно недавно — приплили на російських кораблях, пристосувалися до суворих умов і пристойно розмножилися.

Крім заборони на кішок, Шпіцберген славиться забороною на народження і смерть. Всіх, хто планує вмирати, відправляють на материк. Якщо ж комусь заманулося покинути світ прямо на острові, ховати все одно будуть на Великій землі — на Шпіцбергені навіть влітку +5...+10 градусів, тіло буде зберігатися вічно і залучати голодних хижаків. Що стосується народження, то заборона діє в інтересах вагітних — на материку умови набагато краще, а на острові є спостерігає акушер, який вчасно відправить в пологовий будинок.

В цих широтах немає і пенсіонерів, тільки доросле працездатне населення та їх діти. І кіт Кеша. Так, повернемося до кота. Як не дивно, норвезькі бюрократи не причепилися до котячої морди і не вислали його з песцовими документами.

Життя у нього, м'яко кажучи, не цукор. Якщо не брати в розрахунок вічну мерзлоту, то з проблем кота — постійні бійки з справжніми песцями та іншими дрібними звірками. Кеша став суворим полярним звіром, покритим бойовими шрамами. Але з білими ведмедями він, як розумний кіт, не зв'язується.

До речі, про білих ведмедів — на архіпелазі вони відчувають себе справжніми господарями, а тому всім місцевим жителям рекомендовано носити з собою вогнепальну зброю на випадок чого (купити її на Шпіцбергені нескладно). Але просто так вбити ведмедя не вийде, потрібно довго й аргументовано доводити, що життя людини справді було в небезпеці.

У Кеші є тимчасова господиня, яка пускає кота спати в свою квартиру, піклується про нього і хоче забрати додому, коли закінчиться вахта. Але кіт воліє жити вільним життям у занедбаному будинку і їсти у спільній їдальні. Північ його загартувала, так і люди до Кеші звикли, який тепер континент?