Відважні плавці: знайомимося з породами собак, що обожнюють воду

Не варто вірити поширеній думці про те, що всі собаки люблять плавати — це не так. Звісно, є хвостики, які не надто позитивно ставляться до перспективи поплавати у водоймі, проте серед чотирилапих є ті, що ніколи не відмовляться здійснити заплив на коротку чи довгу дистанцію, інформує Ukr.Media.

Любов до води часто генетично зумовлена (як у порід у статті), але важлива також рання соціалізація та позитивний досвід. Собака, який боїться води, можливо, мав негативний досвід або ніколи не був правильно ознайомлений з нею.

У цій статті ми розповімо про п'ять порід собак, які обожнюють плавати.

Ньюфаундленд: особливості та догляд

Жителі нашої країни напевно чули про таку породу собак, як водолаз. Так ось, її офіційна назва — ньюфаундленд. Згодні, слово складне, а ось водолаз — цілком звичне.

Ньюфаундленди — великі песики: висота в холці становить 64-71 см, вага — 50-68 кг. Їхній розмір і вага вимагають значного фізичного розвитку в цуценячому віці без надмірного навантаження на суглоби. Через схильність до дисплазії та інших проблем з суглобами, надмірні стрибки або біг по твердих поверхнях у період росту можуть бути небезпечними.

Батьківщиною "водолазів" є північноамериканський острів Ньюфаундленд. Логічно, що острів з усіх боків оточений водою, тому цілком зрозуміло, що аборигенні чотирилапі почуваються у воді цілком комфортно. Ба більше, вода — це їхня стихія! Ньюфаундленди прекрасно плавають, із захопленням сприймаючи таку можливість, ба більше, з них виходять чудові чотириногі рятувальники.

Їхні плавальні здібності зумовлені не лише бажанням, а й фізичними адаптаціями: перетинчасті лапи (схожі на ласти), густа водонепроникна шерсть і потужна мускулатура. Інстинкт рятувальника є дуже сильним — вони можуть намагатися "рятувати" людей або тварин, навіть якщо ті не в небезпеці, просто намагаючись витягнути їх з води.

Ньюфаундленди люблять довгі прогулянки, обожнюють своїх пет-батьків, водночас агресію проявляють тільки в разі крайньої необхідності. Утримувати водолаза краще в приватному будинку або у великогабаритній квартирі. Густу шерсть ньюфаундленда необхідно вичісувати щодня, у період линьки — кілька разів на день. Їхня подвійна шерсть (густий підшерсток і жорстка остьова) є ідеальним захистом від холодної води, але вимагає колосального догляду. Неправильне вичісування або його відсутність призводить до утворення ковтунів (ковтунів) біля шкіри, що може спричинити подразнення, шкірні інфекції (зокрема, "гарячі точки", hot spots) та навіть гематоми. Особливо ретельно потрібно вичісувати після плавання і повністю висушувати шерсть.

Якщо ви хочете завести такого собаку, будьте готові до ще однієї його особливості — рясного слиновиділення. Слиновиділення у ньюфаундлендів пов'язане з будовою їхньої морди та брилів. Це не патологія, а породна особливість. Вона означає, що слина буде всюди: на підлозі, меблях, одязі.

Американський водяний спанієль

Американський водяний спанієль — чарівний хвостик із кучерявою шерстю. У нашій країні порода відома мало. Це енергійні вихованці, які обожнюють довгі прогулянки, необхідні їм для підтримки фізичної активності.

Через їхню маловідомість в Україні, знайти чистокровного цуценя від відповідальних заводчиків може бути складно.

Представники породи також готові до будь-яких запливів, до того ж не бояться залізти навіть у холодну воду — від переохолодження їх рятує особлива будова шерсті, а також жирне змащення, яке щільно вкриває остьове волосся. Ця "жирність" або олійність шерсті є природним захисним шаром. Саме вона робить шерсть водонепроникною та ізолюючою. Надмірне миття з шампунем (особливо звичайним, неспеціалізованим) руйнує цей шар, роблячи собаку вразливішим до холоду та шкірних проблем.

Така особливість шерсті призводить до того, що при намоканні вона може сильно пахнути. Проте, часто мити американського водяного спанієля із застосуванням шампуню не рекомендується. А ось вичісувати улюбленця можна тільки 2-3 рази на тиждень.

Оскільки песик не проти скупатися в природній водоймі, важливо стежити за його здоров'ям — обробляти від паразитів, чистити очі та вушка, щоб уникнути інфекції. Водойми можуть бути джерелом не лише зовнішніх паразитів (кліщі, блохи), але й внутрішніх (наприклад, лямблії/жиардії з питної води), а також бактеріальних інфекцій (наприклад, лептоспіроз). Вуха, що намокають і погано провітрюються (як у спанієлів), стають ідеальним середовищем для розвитку бактерій та грибків, що призводить до отитів.

Лабрадор-ретривер

З давніх часів лабрадори-ретривери вважалися чудовими помічниками для мисливців, тому були готові легко зануритися у воду і проплисти потрібну відстань. Зараз їх частіше заводять як компаньйонів, але любов до води збереглася. Лабрадори були виведені як "водяні" собаки, які допомагали рибалкам Ньюфаундленда діставати сітки, що впали у воду, або рибу, що вислизнула. Їхній "ретріверський" інстинкт (приносити предмети) у поєднанні з любов'ю до води робить їх ідеальними партнерами для апортування іграшок з води, що є чудовим видом фізичного навантаження.

До речі, представники саме цієї породи, завдяки поступливій вдачі, часто стають помічниками людей з обмеженими можливостями.

Шерсть лабрадора-ретривера варто розчісувати кілька разів на тиждень, у період линьки — щодня.

Але особливо важливо стежити за вагою чотириногого друга, оскільки у породи є схильність до ожиріння. Схильність до ожиріння у лабрадорів генетично зумовлена — у значної частини представників породи виявлено мутацію в гені POMC, який відповідає за відчуття ситості. Це означає, що лабрадори часто відчувають сильний голод і ненажерливі, що робить контроль за їхнім харчуванням критично важливим.

Золотистий ретривер

Ще одна популярна в нашій країні порода — золотистий ретривер. Її представники теж вважаються чудовими помічниками для мисливців, оскільки легко знаходять підстрелену дичину скрізь, зокрема й у водоймах — звідси і любов до плавання. Як і лабрадори, золотисті ретривери були виведені для подачі дичини, зокрема з води. Їхня м'яка хватка дозволяє приносити здобич неушкодженою. Цей інстинкт подачі та любов до плавання роблять їх ідеальними для дог-спорту, такого як аджиліті (хоча їхня будова тіла може вимагати адаптацій) або, що більш органічно, водне апортування (Dock Diving).

Порода відмінно підходить для сімей з дітьми. Їхній лагідний і терплячий характер робить їх чудовими компаньйонами для дітей, але важливо пам'ятати, що будь-яка взаємодія собаки та дитини має відбуватися під наглядом дорослих. Золотисті ретривери, будучи великими та енергійними, можуть ненавмисно перекинути маленьку дитину під час ігор.

Ретриверам потрібні регулярні прогулянки, вони із задоволенням будуть виїжджати з пет-батьками на природу.

До речі, золотисті ретривери, згідно зі знаменитим рейтингом Стенлі Корнера, посідають 4 місце за інтелектуальним розвитком.

Для золотистих ретриверів характерне рясне линяння, тому будьте готові до регулярного вичісування, якщо не хочете, щоби шерсть залишалася скрізь. Як і у ньюфаундлендів, їхня подвійна шерсть вимагає значного догляду. Линяння відбувається сезонно (навесні та восени), але деяка кількість шерсті випадає цілий рік. Шерсть, що намокає, особливо схильна до утворення ковтунів, якщо її не вичісувати і не просушувати належним чином. Утім, така особливість компенсуються відданістю та любов'ю вихованця.

Португальський водяний собака

Представники цієї породи багато років тому виконували важливі завдання, пов'язані з водою: перевозили важливі документи з одного корабля на інший, допомагали рибалкам у загородженні риби та пошуку сіток. Ось чому португальські водяні собаки — не тільки відмінні плавці, а й чудові нирці. Їхня здатність пірнати та працювати у воді зумовлена не лише інстинктом, а й потужним, мускулистим тілом та особливою структурою лап (також перетинчасті). Вони могли пірнати на значну глибину, щоб заганяти рибу в сітки або діставати загублені снасті. Ця порода надзвичайно витривала у воді.

Ці хвостики обожнюють дітей, терпимо ставляться до їхніх пустощів, із задоволенням пізнають світ разом з малюками. Ладнають вони і з іншими вихованцями. А ще їм подобається товариство людей, вони люблять перебувати в центрі уваги.

Шерсть португальського водяного собаки практично не линяє, але це не означає, що можна забути про регулярне вичісування. Власне, стрижка теж важлива. Хоча їхня шерсть не має сезонного линяння, як у порід з підшерстком (що робить їх популярними серед людей з алергією), вона постійно росте, як людське волосся. Якщо її не вичісувати щодня і не стригти регулярно, вона швидко утворює щільні ковтуни, які неможливо розчесати і які можуть викликати сильний біль та шкірні інфекції. Це порода, яка потребує професійного грумінгу кожні 6-8 тижнів або регулярного догляду власником, який володіє технікою.

А після купання у відкритій водоймі необхідно ретельно витирати собаці вуха, щоб не допустити запалення. Як і у всіх собак з висячими вухами, у португальських водяних собак вушний канал погано провітрюється. Вода, що потрапляє туди під час плавання, створює ідеальне вологе та тепле середовище для розмноження бактерій та грибків, що може призвести до болючих вушних інфекцій (отитів).