Мамі, яка виховує дитину, відмовили у роботі — чому так стається, та як діяти далі

В описах вакансій ніколи не зустрінете формулювання «шукаємо співробітника без дітей». Тільки 6% роботодавців відкрито визнають, що їхні компанії для тих, чиї діти ще не народилися або вже виросли, інформує Ukr.Media.

Але 6% — це верхівка айсберга. Найчастіше роботодавці красномовно мовчать, не передзвонюючи або надсилаючи автоматичну відмову. Або пошепки натякають на те, що ви не підходите, ще під час співбесіди, коли у кандидатки виявляється «скелет у шафі».

Звичайно, якщо вам чесно пояснили причину, можна зажадати письмову відмову і звернутися до суду. Але роботодавець теж не ликом шитий — напише, що його, наприклад, досвід не влаштовує. Але ж і не заперечите — на смак і колір, як кажуть...

Так що, попри офіційні 6%, червоним дипломам доводиться припадати пилом у шафі, а мамам — вихлюпувати гнів на форумах. Наприклад, щоб знайти розповіді про нескінченні пошуки роботи, нам знадобилося п'ять хвилин.

«Всі говорять: "А як же ви будете працювати? У вас двоє, з лікарняних не вилізете". А те, що я і працювала, і курси англійської відвідувала за свій рахунок, і кваліфікацію підвищувала — все не важливо, нікому не цікаво...».

«Мені недавно подзвонили з приводу роботи керівника рестораном. Мене порекомендували. І знаєте що? Навіть до співбесіди не дійшла. Просто прикинули: ага, няня, дитина і так далі. Так, я знала, що буде так, тому навіть не шукала роботу в цій сфері, але тут самі зателефонували, запропонували, мене порекомендували (!!!), і через те, що у мене дитина, мені не призначили співбесіду».

«Після довгих місяців пошуків, вислуховування на співбесідах ось цього всього ("Де ви були 10 років?", "Сиділи б і сиділи ще в декреті", "Головне, що ви мати!", "Ви ж усвідомлюєте, що ваша кваліфікація втрачена") я нарешті знайшла роботу...».

Словом, жінка ніби й не винна, що народила дітей і взялася за професійну самореалізацію. Але чомусь винна, бо в очах роботодавця:

• розгубила професійні навички;
• вічно сидить на лікарняних;
• без кінця відпрошується на свята і батьківські збори;
• не бажає затримуватися після роботи і «зриватися» у відрядження на перше ж прохання.

Словом, брати таку не хочеться. Що ж робити?

Сила — у слабкості

Якщо роботодавець «рідний», тобто від нього ви в декрет пішли і до нього ж хочете повернутися, проблеми немає. Згідно із законом, вас зобов'язані взяти на ту ж посаду. А якщо шукаєте нове місце, та ще й в офісі і на повний день, переконайте начальника: діти — це ваша сила, а не слабкість. Завдяки їм у вас більше переваг, ніж недоліків!

1. Ви не підете в декрет (принаймні, найближчим часом). Так що не думайте приховувати наявність дітей: молодій, заміжній, але бездітній відмовлять навіть з більшою ймовірністю. Але водночас всюди треба казати, що за дітьми є кому доглянути в разі форс-мажору.

2. Ви дуже скучили за роботою: палаючі очі і бажання нарешті таки підкорити цей світ — основний «козир» мам після декрету. Не забудьте тільки розписати, як продовжували цікавитися фаховою літературою та підробляли за фахом віддалено. Замість лікарняного ви зможете працювати з дому, брати участь у нарадах по скайпу і консультувати по телефону. У цьому вам допоможе вже згаданий досвід віддаленої роботи.

3. Ви — богиня тайм-менеджменту. Навчившись робити сто справ одночасно з дитиною на руках, в офісі за вісім годин ви встигнете більше, ніж бездітний колега за 12! Саме тому ви і не бачите сенсу затримуватися на роботі.

4. Ви — відповідальна. Тому що безвідповідальних мам не буває!

Але навіть якщо, попри все це, в офіс вас взяти не готові, завжди є віддалена робота і фріланс.

Загалом, вдалих пошуків і, головне, віри в себе. Роботу в результаті знаходять всі...