Переконання що заважають домогтися успіху

І нехай всі ми різні, часто думаємо про одне і те ж. У більшості людей є три переконання в голові, які заважають рухатися до виконання мрії, інформує Ukr.Media.

Що в більшості випадків заважає нам досягати поставлених цілей? Що змушує відмовлятися навіть від найбажаніших мрій, сковуючи страхом по руках і ногах? Психологи і коучі знайшли відповідь на це питання. Виявилося, що майже кожен, хто хоч якось сумнівається в собі і не наважується стати на шлях успіху, в голові має три помилкових переконання. Саме вони часто позбавляють людей впевненості в своїх силах.

Ні, у мене точно не вийде

Навіть якщо ми раптом впевнені у власному провалі, це ще не означає, що й навколишні думають так само.

Погодьтеся, хоча б раз у житті перед прийняттям якогось важливого рішення, коли треба було зробити вибір, вас відвідувала думка: "я не зможу" або "у мене не вийде". Почасти це абсолютно нормальний страх і боязнь провалу, відчувати які абсолютно не хочеться. Зазвичай такі думки виникають у людини в стресовій ситуації або перед дуже важким завданням. Тому простіше собі сказати, що спочатку не варто розраховувати на перемогу.

Однак це неправильний підхід. Саме установка: "у мене не вийде" в більшості випадків зупиняє людей, не дає навіть просто спробувати. Ризик часто виправдовується. Так як же боротися зі страхом невдачі та установкою: "я не зможу"? Дуже просто. Запам'ятайте думку про те, що наше сприйняття себе, завжди спотворено. Тому, навіть якщо ми раптом впевнені у власному провалі, це ще не означає, що й навколишні думають так само. Наступного разу, коли вам стане страшно через можливу невдачу, замініть думку: "у мене точно не вийде" на "це страшно і важко, але я хоча б спробую".

А що якщо вийде?

Дуже часто думка про успіх лякає навіть більше, ніж про провал. Тому що потім доведеться міняти звички і спосіб життя, мислення і навіть ритм життя.

Парадоксально, але з першого страху невдачі випливає і страх опинитися переможцем. У головах людей з'являється і думка: "А що якщо вийде?" Одна з головних причин, яка змушує нас не прагнути до кращого, а задовольнятися тим рівнем, який є зараз, — страх змін і відповідальності. Дуже часто думка про успіх лякає навіть більше, ніж про провал. Тому що в другому випадку можна просто пожаліти себе і все. А в першому доведеться міняти звички і спосіб життя або навіть його ритм, мислення. Давайте визнаємо, що змінюватися не подобається майже нікому, тому люди, що стоять перед вибором, часто допускають в голові присутність другого переконання що руйнує їх успіх.

Якщо у вас з'являється частіше саме ця думка, слід опрацювати страх невідомості з фахівцем. Якщо ж такої можливості немає, спробуйте наступного разу після думки "раптом у мене вийде" додати думку "звичайно, я спеціально і йду до цієї мети. Це саме те, чого я хочу досягти. Адаптуватися до нових умов мені допоможуть. Я не залишуся один".

Що про мене подумають люди?

Психологи вважають, що більшості з нас необхідно розвивати звичку робити так, як ми вважаємо за потрібне, не оглядаючись на соціальне схвалення.

До речі, про самотність. У давнину, коли люди ще жили племенами і зграями, залишитися одному або стати ізгоєм означало вірну сміти. Людина в той час просто не здатна була вижити одна. І хоча ми давно еволюціонували і навчилися самостійного життя, все одно десь в підкірці є установка, що "один я не виживу". Саме через неї і з'являється часто думка "що про мене подумають люди". Страх невдачі або успіху часто буває навіть слабкіший, ніж страх соціальної оцінки або боязнь виявитися передбачуваним ізгоєм.

На жаль, потреба в отриманні схвалення від навколишніх закладається в нас ще з дитинства. Тому важко навчитися жити без нього, якщо все-таки ризик успіху виправданий. Психологи вважають, що більшості з нас необхідно розвивати уміння робити так, як ми вважаємо за потрібне, не оглядаючись на "дозвіл" соціуму. Звичайно, ця рекомендація стосується побутових питань, порушувати права інших людей, закон або ще щось гірше не слід ні за яких варіантах. Просто, як відзначають фахівці, будуть потрібні сили й час, щоб навчитися знаходити власну думку, робити висновки і приймати самостійні рішення, навіть якщо вони не подобаються навколишнім.