Ні в одній країні світу не їдять манну кашу! І ось чому..

Для мільйонів жителів Радянського Союзу ранок починався не з кави, а саме з неї - манної каші, інформує Ukr.Media.

Кожну дитину СРСР в дитинстві годували саме нею. Діти виросли, стали батьками і тепер вже інше покоління росте на манці. Але ось чому, настільки улюблена в нашій країні крупа, настільки не визнана в інших країнах?

А чи шкідлива манна каша? Декілька слів про манну крупу.

Манна крупа, а коротко манка, утворюється у результаті грубого млива пшеничної крупи. Середній діаметр крупинок, приблизно від 0,25 до 0,75 мм

Є ще думка, що манка - це вторинний продукт, що утворився в результаті помелу борошна пшеничного, коли зберігається близько 2% дрібних залишків зерен.

З метою виробництва манної крупи використовують два класи пшениці: з твердих і м'яких сортів. Сорт з якого була зроблена крупа, завжди вказаний на етикетці: М - м'які, Т - тверді, МТ - використовувалася суміш.

Манка класифікації Т, містить велику кількість білка, але набагато меншу кількість крохмалю, значно повільніше вариться (10-15 хвилин, коли класифікація М 5-8 хвилин) і в готовому вигляді, каша має видиму крупчасту консистенцію. По суті, це абсолютно різні каші - і по корисним властивостям і смаковим якостям.

Найчастіше, рідку кашу з манки призначають при дієтах і проблемах шлунково-кишкового тракту, а також в післяопераційний період. Адже саме манна крупа перетравлюється і всмоктується в стінки нашого організму, а саме кишечника у нижньому його відділі.

Манка у світовій кухні

Періодом появи манної крупи на Русі вважається XIII століття. І в той час вона коштувала до неможливості дорого. Але за часів СРСР все кардинально змінилося. Манку почали виробляти із залишків переробленої пшениці. Завдяки цьому способу манка стала недорогим широкодоступним продуктом, який швидко полюбився мешканцям СРСР.

Основний спосіб приготування манки - це, звичайно ж, її зварити. Саме каша з манної крупи стала найважливішим пунктом в меню дитячих садків, шкіл, громадських їдалень і т. д.

У Європі ж, навпаки, цю крупу використовують в основному для виготовлення всіляких пудингів і десертів. Наприклад, в Італії, семоліною називається пшеничне борошно грубого помелу з твердих сортів. З нього виробляють макаронну продукцію і навіть додають в тісто для випікання піци.

У Фінляндії існує смаколик з холодної манної крупи з ягодами, яке є одним з найпопулярніших десертів. Називається він vispipuuro.

Найпопулярніший заварний пудинг буберт, знову ж таки з манки, в Латвії та Німеччині. Заварену на вогні крупу залишають «настоюватися». Як тільки вона остигає, в неї додають розтерті до однорідної суміші жовтки з цукром, а під кінець, збиті до білки.

Крім Європи, манну крупу у своїх рецептах страв використовують і Східні країни. Вони так само використовують її для виготовлення десертів. В основному використовують в комбінаціях з маслом і додаванням цукру, також додають всілякі горіхи. Турки з манної крупи готують халву irmik helvasi.

Індійці до різних масових святкувань роблять солодощі рава ладу - цукерки домашнього приготування.

Отже, манна каша: шкідлива чи корисна?

Донині ніхто не в змозі дати остаточну відповідь у питанні того, наскільки шкідлива манна каша і чи шкідлива вона взагалі? Плюси: 70% складу крупи це крохмаль, в ній велика кількість білків, вітамінів і різних мінералів. Надзвичайно швидке приготування, отже, основна маса мікроелементів залишається. Через мінімальний вміст клітковини, її допускається вживати у післяопераційний період.

Однак і мінуси у крупи так само є. Один з них, великий вміст білка глютену, який дуже часто викликає харчову алергію. Приблизно один з 800 чоловік в Європі має ускладнену успадковану хворобу - целіакію.

При целіакії організм людини не здатний переносити білок глютен. Ця хвороба підступна, оскільки часто вона дуже майстерно ховається за більшістю інших хвороб. Перші ознаки проявів целіакії з'являються в ранньому віці, коли дитина починає вживати в їжу продукти з глютеном.

Цей білок дуже негативно впливає на тонкий кишечник, а саме його слизову, здатний викликати атрофію. Внаслідок цього порушуються процеси в кишечнику і розвивається діарея, яка поступово переходить у хронічну стадію. Уражений організм вже не в змозі засвоїти перероблені елементи, а це призводить до чисельних хвороб.

У більшості випадків, кашу з манної крупи дають саме дітям, але варто врахувати той факт, що дитячому організму абсолютно непотрібний крохмаль, особливо у високих дозах. Шлунок дитини просто не здатний засвоїти такі вуглеводи, якими збагачена манна крупа.

Так само в крупі містяться такі речовини як гліадин і фітин. Ні перший, ні другий, не приносять ніякої користі незміцнілому організму. Перший сприяє омертвінню ворсинок кишкового тракту, а другий змінює його мікрофлору до такого стану, що той не в змозі вбирати залізо і вітамін D, які потрібні для повноцінного розвитку.

Малюки, що вживають кашу кілька разів на добу, серйозно потребують кальцію для свого незміцнілого організму і, згодом, може розвинутися рахіт, а у людей старше - остеопороз. Противниками каші виступають навіть педіатри. Вони вважають, що дітям до 1 року, можна давати манку не частіше ніж один раз на 7-10 днів.

Занадто часте вживання каші загрожує запорами. Це пов'язано з тим, що батьки додають в неї велику кількість цукру. А діти дуже люблять солодке і тому можуть її їсти впродовж всього дня.

Любов до манки в будь-якому віці може сприяти ожирінню. Адже манка - це вуглеводна крупа, а жирова тканина утворюється саме з вуглеводів.

Однозначно називати манну крупу непридатною для їжі не варто. Вона зростила величезну кількість поколінь людей. Вона безперечно один з кращих дієтичних продуктів, який сприяє засвоєнню білків.

З якого віку можна давати манну кашу дітям і чи треба її давати взагалі?

Це мають вирішувати самі батьки. Педіатри в цьому питанні зійшлися в єдиній думці: категорично не давати дітям до року і обмежити її вживання до трьох років.

Для дорослої людини, всі неприємності, пов'язані з манною крупою абсолютно нешкідливі, а для людей похилого віку навпаки стають достоїнствами. Саме в цьому віці манка сприятливо впливає на організм: сприяє його насиченню, не подразнює стінки кишечника.